Лицарі, демони, пояси вірності: як з'явилися основні міфи про Середньовіччя?

Гості студії – засновниці проекту «Симболон. Центр середньовічних та ранньомодерних студій», кандидатки історичних наук Людмила Ващук та Стефанія Демчук.

Василь Шандро: Що ми маємо на увазі під поняттям середньовіччя?

Стефанія Демчук: Початком Середньовіччя вважається або час після падіння Римської імперії у 476 році, або ще з раньохристиянської доби, адже християнство стало духовною основою латинського Середньовіччя, так само як і для нашої країни. І тривала ця доба до 16 століття. Це більше 1000 років. І великої різниці між західними територіями і українськими я б не ставила. Були пов’язані. І процеси протікали більш-менш однорідно.

Василь Шандро: Ранньомодерний період, тут вже про який період йдеться?

Людмила Ващук: 16 століття – початок 17 століття. Але в нашому проекті «Симболоні» ми вирішили взяти предметом для досліджень не лише середні віки, а й модерний час. Займаємось вивченням саме Західної Європи.

Стефанія Демчук: Симболон – грецький термін, який позначає символ. Але дуже багатозначне слово, чим воно нам і подобається. На нашу думку Середньовіччя – це доба символів, прихованого значення. Де щось одне позначає щось інше із світу більш високих матерій, віддзеркалення світу божественного знаходимо у культурі матеріальній.

Василь Шандро: Як працює ваш проект?

Людмила Ващук: Цей проект – платформа для комунікації між науковцями і громадськістю. Бо є люди, які готові писати це, є люди, які цікавляться цим періодом. Обрали різні формати: наукові формати, просвітницько-розважальні програми, організовуємо конференції, проводимо лекції. Намагаємось, щоб для різних вікових груп і для людей з різними зацікавленностями було що послухати, що почитати.

Василь Шандро: Чи багато є стереотипів про Середньовіччя?

Стефанія Демчук: Стереотипи про Середньовіччя були створені гуманістами у 15- 16 ст. Вони виокремили цей період, який ставав між ними і Античністю, і назвали це темними віками. Багато хто з медієвістів спростовував ці стереотипи. Щодо санітарних норм, виявилося, що у 18 столітті вони були набагато гіршими ніж у 14-15 ст. Те саме щодо жорстокості, інквізиція спалила набагато більше жертв у 17-18 столітті.

Людмила Ващук: Медицина – це була ані наука, ані реальна практика. Була на рівні здогадок, в тому числі через втручання церкви. Вони не могли знати про анатомію, тому що розтини були заборонені. Але передавались знання про лікарські трави, робили трепанацію мозку, лікували зуби, дерматологічні хвороби. Не все було ефективно, але після багатьох травм, люди все ж виживали

Василь Шандро: Лицарство – це теж легенди?

Стефанія Демчук: Більшість лицарів не вміли писати і читати, тому що у них була військова освіта. Звісно, все залежало від походження лицаря. Це куртуазна культура пізнього Середньовіччя, пов’язана з феодальним строєм. Васал міг вибрати дружину свого сюзерена, як прекрасну даму, платонічно її кохати. Про це написано «Роман про троянду». Трубадури оспівували куртуазне кохання. Це була культура дуже обмеженого прошарку. Вони самі робили з цього трошки міф.

Василь Шандро: Пояси вірності теж родом звідти?

Людмила Ващук: Це міф, їх ніколи не існувало.

Василь Шандро: Мені ще Середньовіччя пов’язується з містикою, яка переплетена з релігійністю. Наскільки містичною є культура Середньовіччя?

Стефанія Демчук: Треба відразу відрізнити містику як питання теологічне. Бо це існувало протягом усього Середньовіччя. А можна подумати про чортів, відьом. Це існувало в уяві людей. Церква цього не схвалювала, але це було елементом народної релігійності.

Повну версію розмови можна почути у доданому звуковому файлі