Лише в Україні люди допомагають один одному просто так, — місіонер ООН

Євгенія Гончарук: У 2017 році ви будете місіонером ООН в Україні у сфері соціального лідерства та партнерства?

Віра Романова: Так, я завершила свою місію ЮНІСЕФ щодо дітей, які опинились у складних умовах. Нарешті я переходжу знову до тієї частини мого життя, коли я була у бізнесі і працювала з великими масивами інформації.

Євген Павлюковський: Ви кажете «нарешті» — місія ЮНІСЕФ була дуже виснажливою?

Віра Романова: Минулого року у мене було 79 доповідей у різних країнах, окрім цього були і свої проекти в Україні, і робота, студенти. З місією ЮНІСЕФ я виявила дивовижні речі — ми дуже унікальні. Тільки в Україні можна просто попросити когось про щось, і люди допоможуть, не чекаючи, що їм це повернуть. Тільки в Україні є такі люди. Лише в Україні ми допомагаємо один одному просто так.

Євген Павлюковський: Це і є передумовою для соціального партнерства?

Віра Романова: Так. Я була на різних заходах, спілкувалась з людьми, розповідала що відбувається. На одному з останніх засідань ООН я просто поскаржилась на те, що відбувається в об’єднаних громадах. Мене запросили поговорити на цю тему, створили дискусію. Перемовини тривали чотири години, були різні гарні кандидати, але, коли подивились моє резюме, вирішили, що таки я і запропонували цю посаду мені.

Я почала копатися у цьому, коли почула, що у нас одна з відомих політиків влізла своєю партією в об’єднані громади і почала впливати на вибори. Для мене це нонсенс — політика навпаки має бути відділена.

Євген Павлюковський: Про яку партію ви говорите?

Віра Романова: Про «Батьківщину» і Юлію Тимошенко. У нас дуже великий простір громадських організацій, дуже сильні волонтерські рухи. Європа боїться не війни на Донбасі, а наших волонтерів, бо вона не розуміє як це відбувається. Тільки в Україні так.

Євген Павлюковський: Що таке соціальне партнерство, поясніть на простих прикладах? Чим ви будете займатися в Україні?

Віра Романова: Я дуже хочу дати старт соціальному лідерству і партнерству в Україні. Дуже простий, побутовий приклад, з яким стикнеться кожна громада: припустимо, на території якогось села чи об’єднаної громади є залежні сланцевого газу. Але селяни кажуть, що їм не треба підприємство з видобутку, навіть, якщо це і створює нові робочі місця. І виявляється, що на території об’єднаної громади є 150 лідерів і 300 ініціатив. Люди не розуміють як об’єднуватися, яким чином висувати свої ініціативи, яким чином їх підтримувати, окрім революційного, на жаль.

Євгенія Гончарук: Як співпрацювати з вами?

Віра Романова: Я є у фейсбуці, там є і мої контакти. Я можу приїхати, проконсультувати, провести тренінг, розказати як це робити.