Марія Гайдар розповіла про свій проект сільської медицини та чому Україна — не Росія

Тетяна Трощинська: Що це за проект і чому президент доручив це саме вам?

Марія Гайдар: Ці реформи потрібно було робити дуже давно, і зараз Міністерство охорони здоров’я дало певні пропозиції по реформах. Ми знаємо, що саме міська місцевість потребувала змін щодо медичного обслуговування. В сільській місцевості не вистачає лікарів, працівників ФАПів. Якщо в сільській місцевості немає ФАПу, то це означає, що в людей немає ніякої можливості отримати медичну допомогу.

Завдання президента було наступне: зробити так, щоб все те, про що говорить МОЗ, відбувалося, але були якісь серйозні рішення для того, щоб в сільській місцевості зробити медицину доступною.

Тетяна Трощинська: Тобто це в рамках тих законопроектів, які запропоновані МОЗ?

Марія Гайдар: Звичайно, це сумісна робота. І над тим законопроектом, який запропонований для сільської медицини, працювало Міністерство охорони здоров’я сумісно з Міністерство регіонального розвитку.

Потрібна окрема програма, яка б дозволила підняти рівень допомоги в сільській місцевості на державний. Є законопроект, розроблений Міністерством охорони здоров’я, президент підтримав цю реформу, і зараз є гроші — близько 4 мільярдів на підтримку цієї програми.

Тетяна Трощинська: З 2018-го року чи вже з 2017-го?

Марія Гайдар: Вже в 2017-го. Це проект про те, як змінити систему надання медичної допомоги на первинній ланці.

Тетяна Трощинська: І як це зробити?

Марія Гайдар: Що таке медична допомога? Перш за все, це лікар і та команда, яка з ним працює. Якщо не буде лікаря, не може бути ніякої первинної допомоги. Щоб лікар з’явився, потрібні стимули: гідна заробітна плата, житло, автомобіль, Інтернет, а також професійна підтримка — можливість навчатися та підтримувати кваліфікацію.

Наразі наші лікарі перенавантажені роботою, в них низька заробітна плата, вони ізольовані, адже ніхто не хоче йти в сімейну медицину на четверть ставки в лікарню. Все це треба змінити. Я вважаю, зарплата в лікаря має бути 15 тисяч гривень. Можливо, для села це і велика зарплата, але хто ж в селі повинен заробляти більш за всіх?

Наразі наші лікарі перенавантажені роботою, в них низька заробітна плата, вони ізольовані, адже ніхто не хоче йти в сімейну медицину на четверть ставки в лікарню. Все це треба змінити

Тетяна Трощинська: Чи буде якась пілотна область або місце, де можна буде подивитися, як це працює? Чи ви взагалі плануєте це запускати, чи це була лише презентація?

Марія Гайдар: Так, це все дуже практично, і буде розвиватися швидко. Буде програма, в якій буде прописана методика, на що саме спрямовуються ці гроші та як вони будуть витрачатися. Пілотні регіони будуть, але я б не говорила про пілоти, ми хочемо вважати це кроком початку. Є вже такі райони та об’єднані територіальні громади, які мають свої гроші, які вони хочуть витрачати на ці цілі. Але вони прагнуть одразу будувати ту систему, яка б працювала правильно. Тому ми почнемо працювати з ними — з тими, хто хоче і має гроші. Це пріоритети.

Тетяна Трощинська: Що для вас було несподіваного в Україні?

Марія Гайдар: Все. Я ніколи до того не уявляла собі, наскільки українці та росіяни різні. Я вважала, що українці просто більш вільні, але до кінця я не розуміла, наскільки вони інші.

В Росії люди в сільській місцевості хочуть, щоб їх боялися американці

Тетяна Трощинська: Що головне ви зрозуміли про українців?

Марія Гайдар: Я зрозуміла, що тут все навколо здорове, тут — життя. І зрозумілі цінності: дати освіту дітям, заробити гроші, поїхати в Європу. Я відчуваю, що жінки тут набагато сильніші, цінності гостріші. Сільська місцевість більш жива, в Росії відчувається надзвичайна різниця між містом і селом. А тут в селі відчувається життя.

В Росії люди в сільській місцевості хочуть, щоб їх боялися американці. Яка різниця людині, яка живе в селі, де немає навіть водопроводу, щоб американці були нею налякані? Але так і є. В Україні зовсім по-іншому.

Тетяна Трощинська: Ви не розчарувалися в можливості зробити реформи в Україні?

Марія Гайдар: Ні, не розчарувалася. Все залежить від очікувань. Коли я жила в країні, де взагалі ніякі реформи не були можливі, те, що відбувається в Україні — це реформи і зміни. Не так швидко, як хотілося б, але робиться. Єдине, що робиться багато всього, але немає системного бачення.

Повну версію розмови можна прослухати в доданому звуковому файлі.