Майбутнє за співпрацею діячів культури і підприємців, — Нестерович

З програмним директором мистецької ради «Діалог» Євгенією Нестерович говоримо про культурні ініціативи в Україні.

Євгенія Нестерович: Мистецька рада «Діалог» була заснована у 2011 році як громадська організація, розрахована на співпрацю різних учасників культурного поля, для того, щоб подати хорошу заявку на участь в конкурсі на статус європейської столиці культури. Статус був отриманий Вроцлавом. Україна взяла участь у форматі львівського місяця. Виникла ідея переосмислити цю мистецьку раду та продовжити її діяльність. В багатьох сферах культури бракує співпраці та комунікації, яка б дозволяла реалізовувати великі проекти.

Ірина Славінська: Які фахівці туди входять? Чи це культурна громада?

Євгенія Нестерович: Представники різних громадських організацій. Ми працюємо в режимі партнерства. Це найбільш активні організації.

Ірина Славінська: Як відбувається взаємодія з місцевою владою?

Євгенія Нестерович: Наше управління культури достатньо відкрите до співпраці, вони радо приймають проекти, пропозиції проектів від громадських організацій. Багато загальноміських заходів реалізовуються такими ГО. Мистецька рада «Діалог» прагне і хоче займатися просуванням якихось стратегічних проектів, важливих для втілення на рівні міста. Ми долучалися до розробки стратегії культури, програми «Львів — місто літератури». Ми думаємо почати роботу над конкретними пропозиціями змін до міських актів, які би впливали на культуру міста. Зокрема мова йде про положення щодо встановлення маленьких пам’ятників в центрі Львова.

Варто починати роботу над конкретними пропозиціями, які можна було б просувати для затвердження на міському рівні або пропонувати для обговорення на загальноукраїнському рівні, в інших містах.

Ірина Славінська: Які інструменти забезпечення довготривалості існування культурних ініціатив?

Євгенія Нестерович: У Львові міська стратегія культури на моїй пам’яті розробляється роки 3. Над нею працювали різні робочі групи. Були різні інструменти. Наразі вона існує майже в фінальному варіанті.

Я не можу назвати достатньо вдалого прикладу, щоб перенести його на інше поле. Громадські організації працюють від проекту до проекту. Існування організацій прив’язане до проектів.

Ми зараз намагаємося привертати увагу до проблем. 15 листопада відкривається виставка Крістіана Шнурера у Львові про пам’ятники війни. Користуючись цим приводом, ми хочемо подумати, як можна домовитися між підприємцями, як хочуть подарувати пам’ятник місту, між скульптурами, які хочуть поставити пам’ятник Небесній сотні, між правилами ЮНЕСКО.

Ірина Славінська: Як у Львові справи з декомунізацією? Можливо, є сюжети, про які було б важливо подумати?

Євгенія Нестерович: У Львові питання декомунізації сприймається інакше, тому що «ленінопад» тут відбувся раніше. Окрім випадку з пам’ятником Тудору, яскравих випадків не було. Але обговорення має відбутися.

Ірина Славінська: Як менеджерам культури живеться з брендом Львова?

Євгенія Нестерович: Цей бренд створює двосторонній вплив. Якщо ставитися серйозно, то це зобов’язує. Але для багатьох це працює, як заколисування. Вони менше роблять через те, що ми вже є культурною столицею.

Останні півтора роки у Львова постійно з’являються конкуренти. Франківськ наздоганяє Львів за кількістю культурних ініціатив. Активізувалися Одеса, Харків.

Ірина Славінська: Чи є цікаві приклади співпраці представників культури, туризму та комерційного сектору?

Євгенія Нестерович: Так. В цьому майбутнє. Львівський медіафорум ініціював створення міської співробітні в центрі міста, де є приміщення, що перебуває у комунальній власності. Мені б хотілося, щоб цей проект реалізували.

Є приклади, коли приватні підприємці долучаються до культурних проектів.