Мені не хочеться говорити про Івана Драча зі смутком - Петро Перебийніс

Петро Перебийніс, поет, лауреат Національної премії України ім.Тараса Шевченка став редактором – упорядником останньої прижиттєвої книжки Івана Драча “Золотий цап”, яка вийшла у видавництві “Український пріоритет”. 

Василь Шандро: Ця книжка, яку ви впорядковували – це не велика фундаментальна робота, тобто це етюди з пам’яті. Вона не є величезною – це спогади Івана Драча з дитинства. Ви там для себе відкрили якісь інші ракурси і риси Івана Драча?

Петро Перебийніс: Так. Я хотів з вами сперечатися, чи вона велика, чи вона невелика. Вона велика книжка, розумієте? Це метафора. У Драча метафора в метафорі. Кожен поет особливий, але Драч якось особливо виділяється. І тут, в цій книжці, він і не думав, може, про книжку – він собі записував, але воно зібралась у книжку. В цій книжці є, я б сказав, кілька портретів епох. І десь епоха війни тієї світової, і епоха повоєнна, і епоха часів радянщини – там все в цій книжці є. І це все в образах, там немає його інтерпретацій. Він просто малює, подає образи. Дуже добре ці образи грають – гармонійно, дуже гармонійно поєднані з художнім оформленням від Василя та Марії Перевальської. Там кожна людина – тип. Цілий народ умістився в цій книзі.

Цілий народ умістився в цій книзі.

Василь Шандро: Для тих, хто знає Івана Драча, як поета, ця книжка може його з іншого боку показати?

Петро Перебийніс: Маса несподіваних емоцій. Ця гранична відвертість, ця сміливість показати себе трохи іншим, показати свій рід з любовю. Любов там аж горить! Любов до свого роду, але одночасно він показує все правдиво.

Василь Шандро: Це те, що ми тримаємо у своїх шафах.

Петро Перебийніс: Так, а він писав це для того, щоб опублікувати.

Василь Шандро: Це ж сміливий досить крок.

Петро Перебийніс: Драч взагалі сміливий. Я пригадую виступ після Чорнобиля на з’їзді письменників – це була буря. Вся держава піднялася на диби.

Василь Шандро: Я зауважив, що ви майже не говорили про Івана Драча в минулому часі.

Петро Перебийніс: Ні, я і не говорю. Я ж не спеціально це роблю, а так воно. Ніяк не змирюся, знаєте. Його часто запрошували в мою улюблену оперу, а я ж не завжди маю стільки грошей, щоб ходити. Я маю вдома записів море, але ж це різне: вдома і в театрі. А його запрошують і він просить 2 контрамарки: “На оперу підеш?”. Оце таке.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.