Фото: Claude Cassian, © Flammarion
Я шаную Тарковського, це абсолютний геній, але я абстрагуюся і мої книжки абсолютно не про це. Вони набагато ближчі до Конрадівського «Серце пітьми», до Копполівського «Апокаліпсис сьогодні». Хоча, при цьому, мої персонажі трагікомічні.
«Чормет», по-перше, книжка про людей, які збирають метал. Чорнобиль у даному випадку бекграунд — місце, в якому все це відбувається, місце, поряд з яким все відбувається.
Я намагаюся висвітлити не стільки Чорнобиль, скільки соціум маленького села, дотичного до колючого дроту Чорнобильської зони. Села, в якому тільки одна вулиця, навколо якої вирує життя. Точно навколо ріки в епоху Палеоліту.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.
Читайте також: Чорнобильська зона: досвід сталкера та письменника