Музикант має кричати: «Так, це моя пісня!», — соліст Luiku
Музикант Дмитро Ципердюк, лідер гурту Dazzle Dreams та Luiku, розповідає про новий проект та небезпеку творчих пауз для людей мистецтва
В студії працюють Олег Білецький та Ірина Сампан.
Олег Білецький: Ваш новий проект — Luiku. Це балкано-український електронний фольк, так?
Дмитро Ципердюк: Так, я давно захоплююсь етнічною музикою різних народів, це відчувається в моїх проектах. В Luiku я зміксував мотиви різних народів.
Luiku — слово, створене від слів «вуйко» та імені цигана Лойко Забара із фільму «Табор уходит в небо». Це ніби звернення до чолов’яги. Luiku почав жити три роки тому.
Ірина Сампан: Чому припинив існування Dazzle Dreams?
Дмитро Ципердюк: Цим гуртом були захоплені всі, якраз тоді була порожнина в музиці такого типу. Було захоплення медіа та шанувальників сінті-поп. Але з часом я відчув, що народ ніби звикся, з’явилось багато кавер-гуртів такого типу, «молодняк» підріс. А я не люблю бути другим. Ми були ідолами тої музики, але я відчув, що треба взяти паузу, а потім повернутись з чимось новим. І на третій рік існування проекту я відчув інтерес.
А часто як: народ знає пісні, а не знає, хто виконує.
Ірина Сампан: Коли ви не бачите фідбеку, ви не розчаровуєтесь в людях?
Дмитро Ципердюк: Все залежить від внутрішнього стержня людини. Багато творчих людей не мали сили в собі пережити творчі падіння, чимало губляться. А якщо творча людина є ще й наполегливою, людиною-менеджером, продюсером, тоді все відбувається. Крайній альбом Dazzle Dreams людям не пішов, але я зробив ще один проект — Luiku. Всім творчим людям я бажаю не втрачати натхнення і бажання робити нове, коли щось не вдається. Головне — щоб помилки не були тенденцією.
Недооцінка себе трапляється, а насправді треба кричати вголос: «Це моя пісня!». Більше про це говорити, а не втікати в тінь. Треба наголошувати на цьому. Інтелігентна людина завжди сумнівається, а нагла робить свою справу. Тому треба знайти золоту середину, щоб лишитись людиною і при цьому щоб тебе впізнавали.
Ірина Сампан: Наскільки небезпечно робити паузи творчі паузи?
Дмитро Ципердюк: Моя творча пауза не була довгою — всього рік. Але я вже щось робив: почав вирощувати виноград, займаюсь режисурою, постановкою концертів. А велика пауза має наслідки для творчих людей, а людина має сяяти і постійно віддавати свою творчість, інакше загине.