Ми хочемо створити новий культурний простір в центрі столиці, — Добруцький

В гостях у студії «Ранкової хвилі» громадський активіст Ігор Добруцький розповідає про ініціативу створення нової пішохідної зони між дзвіницями Михайлівського і Софійського соборів.

Ігор Добруцький: Я б хотів залучити до діалогу саме громаду, бо ми є акціонерами нашого міста, ми платимо податки і маємо всі свої ініціативи завести на сайт міського голови у вигляді петицій. Вони могли б бути завданням для влади. У нас в столиці немає пішохідного культурного центру для спілкування. Ми хочемо створити нову пішохідну зону між дзвіницями Михайлівського і Софійського соборів, розширити цю площу для спілкування, передати наступним поколінням те, що маємо.

Анастасія Багаліка: На карті прилеглі вулиці позначено червоним кольором. Я так розумію, що і вони теж у вихідні дні можуть стати пішоходними?

Ігор Добруцький: Абсолютно вірно. Архітектори, конструктори, містобудівні ради мають визначити як має піти потік машин. Є гарна пропозиція зробити сквер Небесної Сотні і передати його міській громаді. Ми всі підписалися під цією петицією. Має бути одне культове місце, куди люди могли б прийти, поклонитися, згадати героїв. Такий меморіал можна б було зробити на вул. Інститутській — від Жовтневого палацу зробити потічок. Це не потребує великих коштів.

Або на Михайлівській площі є підпірна стіна, з якої можна зробити водоспад, з латунних літер — імена всіх героїв. Тобто раз і навіки зробити в цьому культурному просторі знакове місце, куди можна б було прийти і віддати шану героям. Ще там існують старі будівлі — близько 140 тисяч квадратних метрів площ.

Чому не зробити інвестиційний проект: накрити ці будинки склом і в атріумах розмістити музей історії Києва, філіали музеїв України. Туди б вже стояла черга подивитись. А згадайте Новий рік на Софійській площі, фестивалі писанок, куди приходять сотні тисяч людей, і цей простір поступово обживається.

Анастасія Багаліка: Ви, як автор петиції, пропонуєте на вихідні закривати для проїзду цю зону. Але Андріївський узвіз перетворився на стоянку для автомобілів. Що з цим робити?

Ігор Добруцький: Треба вирішувати це питання. Не вистачає політичної волі. Влада дуже слабка для того, щоб робити рішучі кроки. Тому і тупцюємо на місті. Але ще головніше, що громада теж слабка. Ми, як акціонери, що сплатили всі податки, маємо питати з влади майже щодня: чому ми нічого не зробили.

Є прекрасних шість парків: починаючи від Володимирської гірки і закінчуючи Співочим полем. Чому б не об`єднати цей простір для киян, зробивши пішохідні місточки і т. д. Цей проект на 5 або 10 років, але починати треба вже зараз — кияни мають поставити вимогу, підписавши петицію про створення культурного простору. Наша громадська організація готова створити ландшафтний проект цього простору, але зараз немає механізму передачі. Влада випхнула громаду з процесу і займається тим, чим вважає за потрібне.

Олексій Бурлаков: А звідки взяти гроші?

Ігор Добруцькщий: Гроші на останньому місці. Головне питання — в ідеї. Ми вже два роки робимо Новорічну ялинку на Софійській плоі — жодної копійки з бюджету. Головне — не заважати.

Олексій Бурлаков: Яким ви хочете зробити сквер для відпочинку киян?

Ігор Добруцький: Ми платимо податки — 20 мільярдів в рік. І ми заслуговуємо на європейську якість відпочинку. Наприклад, в рамках фестивалю писанок цього року ми хочемо на 24 гектарах Володимирського парку зробити відкриту галерею живопису, підтримуючи тезу: За живописом — в Україну.

Протягом 20 днів — з 23 квітня по 9 травня, Володимирська гірка перетвориться на пленер для всіх художників і митців. Я запрошую всіх. Обладнання виставкове надається безкоштовно. Необхідно цю пішохідну зону наповнювати змістом.

Анастасія Багаліка: Від кого залежить встановлення пішохідної зони?

Ігор Добруцький: Тільки від міського голови і депутатів. Вони мають затвердити це рішення. Потім оголошується архітектурний конкурс, вибирається найкращий проект, розробляється дорожня карта.

Анастасія Багаліка: В який термін можна це реалізувати?

Ігор Добруцький: Максимальний термін — 5 років, а мінімальний — 3 роки.

Влада зобов`язана кинути чвари і стати на чолі реформ. Часи проходять, життя минає, а ми маємо жити вже сьогодні.