Ми нецікаві на Заході, бо нас там не знають, — художник Михайло Деяк

У Voloshyn Gallery можна побачити персональну виставку художника Михайла Деяка “Imaginary”, яка об’єднує два цикли робіт: серію металевих об’єктів-скульптур Flowers із серії Genesis та роботи на склі із серії Space.

Василь Шандро: Розкажіть про ваш проект.

Михайло Деяк: Там є дві серії робіт: скульптури, які я вперше експоную в Україні, і живопис на склі — я надихався стародавньою гуцульською технікою іконопису на склі. Я хотів би, щоб глядач прийшов і сам міг асоціювати роботи зі своїм внутрішнім світом.

Проект Genesis — це скульптура з металу, новий пошук форми. Метал — це цікавий матеріал, дуже легкий, тому можна шукати різні форми.

Василь Шандро: Що стимулювало виникнення проекту, і чим ви надихалися?

Михайло Деяк: Це уявний світ. Я прийшов до точки, коли мені стало нецікаво займатися просто живописом. Мені хотілося створювати інші речі, незрозумілі. Це можна назвати 3-D живописом у скульптурі.

Василь Шандро: Ви за цей і за минулий рік їздили світом. Що ми собою являємо там і чим ми цікаві в світі, якщо цікаві?

Михайло Деяк: Ми там нецікаві, бо нас не знають. Для того, щоб ми там стали цікаві, треба три роки потужно виставлятися на всіх ярмарках, тоді світ знатиме, що є така країна — Україна.

Ми цього року брали участь у двох виставках Арт-Базель Маямі і Арт-Базель в Швейцарії. Там нас сприйняли нормально, були немаленькі продажі. Але говорити, що наше мистецтво цікаве, ще рано.

Василь Шандро: Нас до цього часу сприймають як частину Радянського Союзу?

Михайло Деяк: Нас сприймають як частину Росії — відсотків 40% точно так вважає.  

Василь Шандро: Ваші експерименти не відсторонили українців від того, що ви робите?

Михайло Деяк: Колекціонери, які відвідали мою виставку, сказали, що будуть звикати до цього. Це творчість — вона вся складається з експериментів. Мені, наприклад, нецікаво працювати в одному стилі. Я завжди рухаюсь, а це потім переростає в щось інше — трансформується в різні форми.

Василь Шандро: Що каже українська критика і чи існує українська критика образотворчого мистецтва?

Михайло Деяк: Зараз складна ситуація. Я не зустрічав у нас адекватної критики. Або погано, і не пояснюють чому, або добре — але чого добре?

Василь Шандро: Чи можна говорити про мистецький ринок в Україні?

Михайло Деяк: Арт-ринок в Україні з’являється, і це добре. Але він немасовий. Я б сказав, що він тільки в Києві і починає поширюватися. Але нам треба паралельно інтегруватися у світовий арт-ринок.

Василь Шандро: Часто журналісти говорять про велику травму в ХХ столітті, пов’язану з культурним простором — перервана традиція, розстріли, вигнання. Наскільки наші смаки змінилися за ХХ століття, зважаючи, що більше, ніж півстоліття, чільним напрямком у мистецтві був соцреалізм?

Михайло Деяк: Все мистецтво ХХ століття незрозуміле людям, бо воно було заборонене. У Європі пережили розвиток у мистецтві ХХ століття, а ми переживали тільки соцреалізм. Звісно, за роки незалежності ми не встигаємо вивчити такий величезний пласт мистецтва.

Василь Шандро: Наскільки закарпатська школа живопису присутня у ваших експериментах?

Михайло Деяк: Будь-яка інформація, яка потрапляє до тебе в голову, не може бути зайвою. Хоча багато сучасних  художників кажуть, що в академію йти не варто. Я вивчив всі етапи, у мене зараз багато можливостей для імпровізації завдяки цьому. Академія потрібна. Тільки варто, щоб там паралельно вивчалося мистецтво ХХ століття і сучасне мистецтво.

Василь Шандро: Чи можна говорити про якісь світові тренди?

Михайло Деяк: Американській публіці подобаються незвичайні та експериментальні речі, у Європі більш консервативні. Зараз також співпрацюють наука і сучасне мистецтво — це хороший тренд.

Василь Шандро: Чи є у світі тенденція, щоб місцеві олігархи підтримували місцевих художників?

Михайло Деяк: Є. Але в Україні є художники, які дуже добре продаються, вони багаті. Але їх не так багато. А взагалі треба, щоб по телевізору, крім «Міняю жінку», показували одну передачу на день про музику та мистецтво.