На фестивалі «Молодість» презентували фільм «Листівки з України»

Італієць Сієва Діамантакос на фестивалі «Молодість» представив свій документальний фільм «Листівки з України», який був знятий після подорожі по всій Україні. У центрі стрічки 5 молодих героїв, чиє життя було дуже порушено подіями, які відбувалися в Україні у період після Майдану. Події, що зображуються у фільмі, зняті у передмістях Донецька, з сепаратистських таборів у Луганську, на блок-постах Маріуполя та Криму, у багатих маєтках олігархів у Харкові та на київському Майдані. За словами автора, «Листівки з України» — це спроба представити поперечний зріз нового покоління України, його цінностей та ролі, яку вони відіграли у цих подіях.

Сієва Діамантакос, режисер, та Альберто Дандоло, продюсер, документальної стрічки «Листівки з України», розповідає про те, як та чому знімав цей фільм.

Сієва Діамантакос: Я приїхав в Україну, тому що граю у гурті електронної музики, і у нас тут було 2 тури: у 2010 та 2012 роках. Після цього я прожив певний час у Києві, у мене була дівчина з України, яка працювала журналісткою. У 2014 році я вперше потрапив на Майдан. Я думаю, всі були вражені цією подією. У мене було відчуття, що відбувається щось справді надзвичайне, тому я вирішив поговорити з деякими людьми, взяти у них інтерв’ю. І я навіть взяв інтерв’ю у тих учасників Майдану, які продовжували там жити і після того, як революція закінчилася. Чим більше я знімав, тим більше я захоплювався Україною, українцями та українською культурою. Також я починав більше розуміти світ, тому що розуміння України давало багато для розуміння світу в цілому.

Тоді я повернувся до Берліну і показав те, що відзняв, Альберто. І ми вирішили сконцентруватися на деяких героях з України для нашого фільму. Виходить, що цей фільм — це історія моєї особистої подорожі, переплетена з історіями головних героїв, яких у фільмі 5.

Анастасія Багаліка: Розкажіть більше про цих головних героїв.

Сієва Діамантакос: Перша — це Аліна Лізунова, активістка з Києва. Другий герой — Ілля Мачикін, якого я знав і раніше, тому що ми спільно знімали деякі відео. Цей герой також є у фільмі, але він не говорить, він просто тренується, тому що боїться війни. Анна — це третій головний герой, вона художниця з Донецьку. І останні герої — Сергій Севідов, підприємець з Харкова, та Костя, підприємець з Луганська. І я показую життя цих людей в їх містах.

Анастасія Багаліка: Я так розумію, ви їздили знімати під час конфлікту також і на території непідконтрольні Україні зараз. Розкажіть про це.

Сієва Діамантакос: Перший раз я там був у травні 2014 року у Луганську саме під час референдуму. Там я потрапив в осередок сепаратистів, людей, які мали проросійську позицію. Це було цікаво для мене. Це була ніби подорож у минуле, особливо це наметове містечко сепаратистів у Луганську, тому що я відчував дуже багато ностальгії. Мені вдалася з допомогою Кості взяти інтерв’ю у деяких людей, і зокрема сепаратистів.

Анастасія Багаліка: Ви кажете, що відчували ностальгію. Вони вам видалися подібними до тих, хто був на Майдані?

Сієва Діамантакос: Ні, вони були інші, але я відчував, що вони мали ностальгію за радянським минулим і старими цінностями. І також пропаганда була досить простою, порівняно з європейськими країнами, вона була досить сира і наївна і мені було смішно через неї.

Анастасія Багаліка: Альберто, розкажіть, чи готовий фільм і де його можна буде переглянути?

Альберто Дандоло: Так, фільм вже готовий і перший міжнародний показ відбувся кілька днів тому у рамках фестивалю «Молодість». Також вже відбулась прем’єра цього фільму в Італії, тепер він буде подорожувати різними фестивалями.

Анастасія Багаліка: Чи можна буде його переглянути поза фестивалями, на якихось інших кіномайданчиках?

Альберто Дандоло: Поки що ми не дуже налагодили співробітництво з місцевими мовниками, які захотіли б придбати або навіть продюсувати цей фільм.

Анастасія Багаліка: Як ви вважаєте, чи те, що показано у фільмі зможе заглушити для європейського глядача голос російської пропаганди про конфлікт на сході?

Сієва Діамантакос: Я думаю, що певним чином так, тому що основна ідея російської пропаганди — це те, що на Майдані всі були фашистами. Якщо люди побачать цей фільм, вони зрозуміють, що це не так. Таким чином, цей фільм показує реальність у комплексі, на відміну від ЗМІ, які трохи перекручують, щоб передати те послання, яке вони хочуть донести.