На Радбезі ООН дії Росії в Сирії назвали варварськими, — Ігор Семиволос
На жаль, я не бачу зараз конструктивних механізмів, які б могли цю ситуацію зрушити з тієї точки, у якій вона перебуває, — Ігор Семиволос, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень
Ігор Семиволос, виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень, розповідає про підсумки екстреного засідання Ради безпеки ООН, причиною якого стала ескалація конфлікту в Алеппо.
Ірина Славінська: Розкажіть, будь ласка, про підсумки наради Радбезу. На які тези потрібно особливо звернути увагу?
Ігор Семиволос: Дії Росії з великої трибуни були названі варварськими. На це звернули увагу всі, хто стежить за ситуацією в Сирії. Вперше продовження війни було напряму пов’язано з діяльністю Росії, її участю у цій війні. Також був зроблений доволі сумний підсумок, що шансів на встановлення миру в Сирії дуже мало.
Результат обговорення був очевидний. Вже протягом трьох років ми бачимо, що позиції сторін кардинально різняться. Це стосується і ситуації щодо сходу України, Криму і щодо Сирії. Очікувати якихось проривів було не варто. Але сьогодні, очевидно, сторони дійшли до тієї межі, після якої переговорний процес практично унеможливлюється.
Василь Шандро: Чи є, на ваш погляд, якісь механізми, важелі впливу загалом на цю ситуацію, чи ми і далі протягом найближчого часу бачитимемо тільки різні обговорення, які ніякого конструктивного варіанту вирішення цього конфлікту, на жаль, не несуть?
Ігор Семиволос: На жаль, я не бачу зараз конструктивних механізмів, які б могли цю ситуацію зрушити з тієї точки, у якій вона перебуває. Для цього, як мінімум, необхідно, щоб сторони були готові до таких рішень. Натомість ми бачимо, що сирійська сторона і Росія використовує цю платформу для перегрупування і подальшого наступу на Алеппо, оскільки вони не полишають надії силовим шляхом вирішити цей конфлікт. Власне, мені здається, це одна із ключових проблем цього останнього загострення. Проблема для США та інших країн, які так чи інакше беруть участь у цих переговорах, полягає в тому, що у них, на відміну від Росії, немає прямих цілей. Їх мета — зупинити конфлікт, припинити потік біженців, але у них немає чіткої сторони, яку вони підтримують. А це означає, що їм доведеться прийняти цю сторону і тоді, відповідно, цей конфлікт буде вирішуватися у суто силовий спосіб, або ми й далі нескінченно будемо спостерігати трагедію сирійського народу.