На супутнику Сатурна можуть йти дощі з метану, — астрофізик

У студії «Громадського радіо» – Дмитро Якубовський, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України.

Василь Шандро: Для чого популяризувати науку?

Дмитро Якубовський: Основний сенс полягає в тому, що наука має бути близькою до суспільства. Суспільство – це платники податків. Частина податків йде на науку і суспільство має знати, на що витрачаються їхні гроші. Крім того, важливою функцією науки є освітня функція. Це включає як викладання в школах, так і популяризацію науки серед людей, що вже закінчили школу. Якщо є попит, а попит є, то має бути і пропозиція. Я вважаю необхідною частиною роботи науковця популяризацію науки максимального доступними словами.

Василь Шандро: Це не спрощує науку?

Дмитро Якубовський: Звичайно, спрощує. Ви не можете написати наукову статтю за популярним текстом, але суть не у цьому. Задача науковця – виготовляти нове знання. Для цього йому доводиться оперувати термінами, що їх складно пояснити. Крім цього, науковець є слугою народу, а відтак, частину науки, яку він створює, він має пояснити іншим людям.

Тетяна Трощинська: Чи вдалось за останній час, коли це стало зрозумілим, щось змінити?

Дмитро Якубовський: Мені здається, так. 30 і більше років тому в СРСР була незалежність науки від суспільства. Інститути з’являлись за рішенням партій і уряду. В той же час, тоді існувала науково-популярна періодика і передачі.

Василь Шандро: Ви зараз працюєте у Інституті Нільса Бора?

Дмитро Якубовський: Так, зараз я у дворічному відряджені. На час відрядження за мною зберігається позиція, але не зберігається зарплатня.

Василь Шандро: Чим ви займаєтесь в Інституті Нільса Бора?

Дмитро Якубовський: Я шукаю так звану нову фізику за допомогою дослідження властивостей темної матерії.

Тетяна Трощинська: Як ви це робите?

Дмитро Якубовський: Я аналізую астрономічні дані, що вказують на наявність додаткової прихованої маси, яку вчені називають темною матерією. Темна матерія, згідно з однією з популярних гіпотез, має складатись з елементарних частинок, які ми ще не відкрили. Властивості цих частинок я можу певним чином передбачити за допомогою спостереження і аналізу специфічних властивостей темної матерії.

Василь Шандро: Сьогодні вранці я наткнувся на інформацію про те, що науковці NASA шукали нову галактику і виявили, що вона на 99,99% складається з темної матерії. Нове небесне скупчення назвали «Бабка-44». Це стосується того, чим ви займаєтесь? Навіщо нам про це знати?

Дмитро Якубовський: З того, що ми знаємо, темної матерії в кілька разів більше, ніж звичайної. Правда, вона розподілена не так щільно.  Незнання про темну матерію не впливало на людей. Проте, потенційно, це може дати багато цікавих речей. Яким є найбільш ефективне джерело енергії? Зараз це ядерна і термоядерна енергетика. Термоядерна енергетика дозволяє вивільнити 1 тисячну на одиницю маси. Найбільша ефективність –  це коли ви отримуєте 100% маси енергії.

Ми зараз не знаємо, що саме формує темну матерію, але є ряд теорій, в яких частинка темної матерії приблизно в однакових кількостях складається з частинок і античастинок. Античастинки – антипод частинок, що при зіткненні з частинками можуть утворювати фотони. Фотон – це кванти електромагнітного випромінювання.

Василь Шандро: Тобто це означає, що якщо існую я, то десь існую і анти-я?

Дмитро Якубовський: Справа в тому, що ми бачимо антиматерію в кількості, значно меншій за кількість матерії.

Тетяна Трощинська: Але вони є?

Дмитро Якубовський: Ми обмежені в спостережному ресурсі. Зараз ми бачимо до краю видимої частини Всесвіту. За сучасними уявленнями, Всесвіт утворився 13,7 млрд. років тому. Всі взаємодії у Всесвіті переміщуються зі швидкістю світла або меншою швидкістю. Це не означає, що за видимим нам нічого немає. Це тільки те, що ми можемо спостерігати.

Василь Шандро: Погода в космосі, очевидно, дещо відрізняється від того, що відбувається на Землі?  

Дмитро Якубовський: Суттєво відрізняється, адже там немає атмосфери. Так, на Титані, наприклад, можуть йти дощі з метану.

Василь Шандро: З одного боку, наукові дослідження у XX столітті подарували нам фотоапарат, мобільний телефон чи зв’язок – речі, що ми навіть не підозрюємо, як вони працюють. З іншого боку, наука змінила світоглядні речі. Чи можуть найближчим часом статися якісь відкриття, що спричинять вибух розвитку людства, адже багатьом з нас легше жити стереотипами?

Дмитро Якубовський: Залежить від того, про які стереотипи йдеться. Релігія поступово адаптується. Наскільки я знаю, Ватикан приймає якісь несуперечні теорії еволюції речі.

Василь Шандро: А наука визнає якогось Творця?

Дмитро Якубовський: Класична наука існує на засадах, які відкидають якщо не наявність Творця, то його активну роль у нашому житті. Це не виключає існування вищих сил. Зараз ці картини світу еволюціонують паралельно. Багато фізиків мають релігійні переконання. Тільки от науковці не можуть використовувати це в професійній практиці.

Тетяна Трощинська: Що таке соціум з точки зору фізики?

Дмитро Якубовський: З точки зору механіки людина – це, якщо не матеріальна точка, то розпливчатий об’єкт, що гравітує. За останні 100 років був великий прогрес у багатьох сферах, зокрема, і у нейрофізіології. Зараз набирають вагу нові галузі, що поєднують соціум і фізику.

Тетяна Трощинська: Чи можна говорити про тренд у науці, що передбачає опис гуманітарного знання точними формулами?

Дмитро Якубовський: Такі спроби є, до якоїсь міри вони вдалі, до якоїсь – ні.

Василь Шандро: Світлини, що ми бачимо у фільмах – це комп’ютерна графіка, чи всі ці телескопи насправді існують?

Дмитро Якубовський: Хоча картинки отримані найкращими телескопами дають нам багато нового, для пересічної людини вони є неефектними. На Заході наука вже давно підживлюється соціумом, тому знімаються такі фільми як «Інтерстеллар» або «Марсіанин». Багато з цих фантастичних речей можуть реалізуватися.