Громадське радіо
Детальніше про виставку ми розпитали художника Олександра Мельника.
Василь Шандро: Чому Ви туди їдете?
Олександр Мельник: Це вже сьома виставка, яка спрямована на відродження історичної картини, яка б сприяла національній самосвідомості. А де вона найбільше порушена? На сході та на півдні нашої країни.
На сході та півдні нашої країни найбільше порушена національна свідомість.
Ця виставка присвячена Революції гідності і вітчизняній війні 2014,2015, …років.
Ірина Соломко: Чому обрано саме Маріуполь?
Олександр Мельник: Там непроста ситуація в ставленні до України, там дуже великий прошарок проросійськи налаштованих людей, тому ми саме туди веземо виставку.
Ірина Соломко: Де саме ця виставка розташується у Маріуполі?
Олександр Мельник: Проспект Металургів, 25 — Центр мистецтва і культури ім. А. Куїнджі.
Василь Шандро: Скільки робіт буде представлено?
Олександр Мельник: Біля 60-ти.
Василь Шандро: Як останні події в країні відбилися в образотворчому мистецтві. Чи використані різні жанри у висвітлені цих подій?
Олександр Мельник: Так, навіть з самого початку на Майдані були різні жанри і стилі.
Ірина Соломко: Так, це видно з вашого альбому, але всі роботи дуже песимістичні.
Олександр Мельник: В кінці каталогу ми на завершення даємо все таки оптимістичні роботи.
Василь Шандро: Чи долучилась українська влада до вашого проекту?
Олександр Мельник: Міністерство культури дало гроші на перевезення наших робіт, адже їх треба запакувати, а дорога далека. Все решта — за власний кошт
Василь Шандро: Ті, хто був на Майдані, пам’ятають одну з живописних робіт «Бачу справи твої, людино» — великі очі, які за всім спостерігають. Ця робота була створена під час Майдану?
Олександр Мельник: Ні, це моя друга тема, над якою я працюю, крім історичної, — антивоєнна. В 2001 році я робив виставку, і написав ці очі для неї.
Василь Шандро: У картину влучило декілька куль?
Олександр Мельник: 3 кулі 18 лютого на Інститутській.
Ірина Соломко: Я гортаю сторінки каталогу, і це — концентрація болі та емоцій українського народу. Чи буде постійна експозиція в Києві?
Олександр Мельник: В мене вже менше оптимізму щодо того, що нам нададуть майданчики для нашої виставки в Києві.
Василь Шандро: Як ви вважаєте, хто винен у тому, що сталося на сході?
Олександр Мельник: Я вважаю, що це наша колоніальна спадщина від тих часів, коли ми були бездержавними. І весь час убивалась наша історична самосвідомість. Там, де вона найбільше убита, там і рветься наша країна. Це є першопричина.
У 2008 році ми возили виставку в Донецьк, Львів і Закарпаття. Найцікавіша реакція була в Донецьку: люди плакали, коли ми привезли виставку Батуринської трагедії і Голодомору.
Одна жіночка дякувала нам за те, що ми привезли таку виставку, і казала, що тут було українське село, населення якого в Голодомор вимерло, і завезли людей з Росії, тому вони нічого того не знають.
Василь Шандро: Що може зробити мистецтво, аби спробувати виправити цю ситуацію?
Олександр Мельник: Коли ми туди привезли виставку, були розмови, що, мовляв, ми українці, але наша мова — російська. Я не сперечаюсь, а просто продовжую говорити українською, розповідати про свої твори. Тобто треба впроваджувати м’яку українізацію поступово, ні в якому разі не можна агресивно, тому що агресія породжує агресію.