Наша мова одягнена в російську абетку, — Василь Чебаник

У студії Громадського радіо Василь Чебаник, художник-каліграф, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, професор. Говоримо про українську абетку.

Василь Шандро: Як ми пишемо? Що це за абетка, якою ми користуємось зараз, і чи має вона стосунок до того, що ми називаємо «кирилиця»?

Василь Чебаник: Це проблема глобальна, проблема від якої залежить суверенність, самостійність держави. Ми залежні від газу, нафти, але ці проблеми можна вирішити обертом крану – від’єднати газ і нафту. Але абетка, якою ми користуємось, була створена для російської мови. Тоді Україна вже була частиною імперії, і про неї не думали.

Цю абетку створив Петро І за допомогою голландських інженерів. Ця абетка є голландською антиквою, вона не є кириличною, про це говорять спеціалісти. Ця абетка спершу була названа: «Гражданский шрифт» – бо не церковний, а для державних справ.

Тетяна Трощинська: Чому її створювали інженери?

Василь Чебаник: Тоді Голландія була законодавицею шрифту, а Петро І хотів показати себе європейцем. Хоча ця т. зв. кирилиця — в науковій літературі ця стара абетка називається «Рутенія», рутенська абетка, яка була на території Рутенії, Руси-України. Зараз така ситуація: дві мови – російська і українська на одній абетці. Але російська є господинею, для неї була створена ця абетка. А українська мова – вона так скраєчку, у приймах.

Василь Шандро: Але італійська, англійська, те що ми називаємо латиниця, там же багато мов на одній абетці. 

Василь Чебаник: Там є акценти, є символи над цими буквами. Давайте вияснимо, що таке мова. Мова – це такий об’єкт, який складається з двох половинок. Це мелодія мови і її візуальна частина. Візуальна частина – це абетка. Абетка є засобом зображення мови.

Деякі люди розуміють, що мова одягнена в російську абетку. Ця абетка – це та мохната рука Росії, яка нищить все українське. Хоч ми випадково опинились на тій абетці, тому що була заборона мови. Виходить, що ми поцупили абетку, ми погодились на це. Мова, яка не має своєї рідної абетки – це діалект. Поки ми не поміняємо свою абетку, то ця візуальна частина України, мови – є російською.

Абетка, якою ми користуємось, була створена для російської мови

Як правило, мову ми чуємо і ніхто не замислюється, який у неї вигляд. Ми мову чуємо, але коли ми подивимося на неї, то виявиться, що українська мова ходить в кокошнику, в сарафані. 

Україна — територія, яка мала свою абетку. Нас її позбавили. А ми звикли до цього. Ми одягнені в робу тієї «тюрми народів» і в цьому арештантському костюмі до цих пір ходимо. Ми кажемо, що ми самостійні, але в цій робі ходимо. Європа нас не розпізнає. 

Тетяна Трощинська: Ви часто говорите про те, що потрібно відчути мелодику мови. Що це означає?

Василь Чебаник: Коли збігається якість апарату і зовнішній дизайн, то цей предмет отримує вищу оцінку. Ми кажемо, що українська мова – це солов’їна мова. Ми кажемо, що ми слов’яни. А як же так, що наша мова слов’янська, а зображається не слов’янською абеткою? Про це вже кажуть авторитети. У нас була своя абетка. Звідки ми дістали наш герб Володимира – там була й наша абетка.

Рутенська абетка виникла на грецькій абетці. Та абетка, яку я хочу повернути, базується на старих графемах.

Мова, яка не має своєї рідної абетки – це діалект

Тетяна Трощинська: Навіщо змінювати настільки радикально абетку у той час, коли ми рукописно майже не працюємо?

Василь Чебаник: Ми можемо зробити шрифт каліграфічний, який буде йти через клавіатуру, і він буде дуже красивий. Пластика абетки має відповідати оцьому порівнянню «солов’їної мови». Ця російська абетка не відповідає звуковому ряду.

Василь Шандро: Чи можна використовувати цю нову абетку? Її можна десь знайти?

Василь Чебаник: Можна, в інтернеті можна. Навіть в Німеччині Віктор Харик зробив на весь планшет такий альбом з моїх абеток, там все є. Частина з них не оцифрована, це єдине, що треба зробити. Але є частина оцифрованих, і це можна зробити, буквально, за місяць, спеціалістів у нас досить. Треба, щоб була воля держави.

І дивіться, яка зараз ситуація, раз на тисячу років таке випадає: той Петро Олексійович (Петро І) відняв в української мови абетку, а зараз Петро Олексійович (Порошенко) має можливість зробити таку реформу, яка буде у віках — він поверне українській мові її національну абетку. І цим Україна стане візуально відмінною від Росії.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.