Навіть якщо поставки зброї до Південного Судану не відбулись, підписання контрактів — це вже крок, — Гур’єва

Міжнарожна організація Amnesty International заявила, що Україна причетна до незаконного постачання зброї у Південний Судан. Ситуацію коментує речниця Amnesty International в Україні Марія Гур’єва

Ведучі

Вікторія Єрмолаєва,

Любомир Ференс

Гостi

Марія Гур’єва

https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2017/09/hr_rankova-hvylya-17-09_26_guryeva.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2017/09/hr_rankova-hvylya-17-09_26_guryeva.mp3
Навіть якщо поставки зброї до Південного Судану не відбулись, підписання контрактів — це вже крок, — Гур’єва
0:00
/
0:00

У студії Громадського радіо Марія Гур’єва, речниця Amnesty International в Україні. 

Любомир Ференс: Вчора міжнародна організація Amnesty International звинуватила Україну в причетності у незаконному постачанні зброї до Південного Судану. Звинувачення є досить гучним. Наскільки мені відомо, сьогодні буде засідання РНБО, буде готуватися офіційна позиція української сторони, тому що незаконне постачання зброї – це також великі іміджеві втрати для країни. Отримати контракти не є досить легко, чи говорили вам ваші колеги з Великої Британії звідки вони їх дістали?

Марія Гур’єва: Інформація, про яку ми зараз говоримо – це частина більш широкої доповіді, дослідження, яке проводилося Amnesty International в Лондоні, і стосувалось, перш за все, того, які є зареєстровані компанії у Великій Британії, які слугують оцими посередниками в незаконних схемах торгівлі зброєю між різними країнами, і яким чином Британське законодавство, фактично, уможливлює існування подібних компаній. У процесі цього дослідження оголились такі факти як, зокрема, залученість українських компаній, і з’ясувалось існування такої компанії як «S-Profit», яка зареєстрована в Британії на українського громадянина, і яка, займаючись фактично перепродуванням зброї, не зазначала жодної інформації про свою діяльність для Британських офіційних служб. Таким чином ця організація уникнула багатьох нюансів законодавства Великої Британії, і багатьох аспектів контролю, які вона б мала пройти. У процесі продовження розслідування стали відомі ці документи, джерела. Хто надав ці документи – на разі не розголошується.

Любомир Ференс: Мені знайома ця компанія: «S-Profit», тому що українські журналісти про неї писали. І мені трохи дивно, що про неї не знали у Великій Британії.

Марія Гур’єва: Це справді, м’яко кажучи, трохи дивно. Це той контекст, в якому виникла потреба зробити цей звіт для наших британських колег, тому що британське законодавство дозволяє зареєструвати компанію дистанційно за 24 години, при чому документи, які ви подаєте на реєстрацію – це менше, ніж вам потрібно подати, якщо ви берете в оренду машину. Коли колеги зустрічались з представниками британських органів, ті, як виявилось, не знали про діяльність «S-Profit». Наскільки ця організація повідомляла-не повідомляла, чи буде розслідувана її діяльність? У Британському законодавстві дуже багато проблемних аспектів з цього приводу, і доповідь пропонує багато рекомендацій саме до Британського уряду. Але ті факти, які далі були розкриті – про те, що українська державна компанія має підписані контракти на поставки зброї, кінцевим отримувачем якої є Південний Судан, а я нагадаю, що це країна, де триває громадянська війна, яка знаходиться на межі розпаду, на межі серйозних катастроф, де гинуть мільйони людей, і фактично вся світова спільнота правових держав постійно наголошує на тому, що необхідно припинити і обмежити поставки зброї до цієї країни, тому що вони тільки підживлюють конфлікт. Є заборона Європейського Союзу на поставки зброї в цю державу, є так само багато інших документів.

Любомир Ференс: Amnesty International досить різко говорить про українську компанію «Укрінмаш», але саме через британську компанію пішло це все. На вашу думку, британці не можуть бути втягнуті в це також? Тому що «Укрінмаш» є зовнішнім експортером.

Марія Гур’єва: Коли йдеться про експорт зброї, кожна компанія, яка цим займається, несе певну відповідальність за те, хто в результаті отримає цю зброю. В усіх документах, оцих контрактах, які у нас є, кінцевим отримувачем зброї названий Південний Судан.

Любомир Ференс: Тобто українці знали, що зброя піде саме в Південний Судан?

Марія Гур’єва: Так. Тут навіть можна показати сертифікати кінцевого споживача. І тут зазначено: кінцевий споживач – Міністерство оборони Південного Судану, експортер – «Укрінмаш», постачальник – «S-Profit», зареєстрований в Лондоні, імпортер – «International Golden Group», – це Абу-Дабі. Тобто механізм був такий, що зброя з «Укрінмашу» через «S-Profit», через «IGG» йшла до Південного Судану, і є перелік одиниць – це і амуніція, і рушниці. Все в цих документах є, і очевидно, що українська сторона, українська державна компанія чітко знала куди буде іти ця зброя, і чітко знала, як вона буде використана.

Вікторія Єрмолаєва: Якщо це буде доведено, яка відповідальність за такі дії з боку України?

Марія Гур’єва: На міжнародному рівні, скоріше за все – суттєві іміджеві втрати, особливо в контексті того, що для України це вже не вперше достатньо обґрунтоване звинувачення в торгівлі зброєю з різними країнами.

Любомир Ференс: Поки що звинувачення є, але воно недоведене.

Марія Гур’єва: Є контракти. Підписання контрактів – це вже крок. Те, що поставки з якихось причин зірвались, не відбулись – це інше питання. Зараз важливо думати навіть не про те: покарають Україну чи ні, скоріше за все Україну як державу – ні. Потрібно думати про те, щоб подібне не повторювалось, тому що на міжнародному рівні Україна декларує свою відданість міжнародним нормам.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.