«Громадське радіо»
В гостях Ольга Броварець — наймолодша докторка наук в Україні український біофізик, доктор фізико-математичних наук (2015), лауреатка премії Scopus Awards Ukraine 2016 року в номінації «Найкращий колектив вчених, який досяг значних наукових результатів без західних колаборацій» та її науковий керівник Дмитро Говорун. В студії працюють журналісти Ірина Сампан та Любомир Ференс.
Любомир Ференс: Звідки у вас такі зацікавлення?
Ольга Броварець: Маю віддати належне моєму науковому керівнику. Він зміг мене зацікавити, направити, підтримати, правильно сформулювати наукову ідею. Це дало мені натхнення досліджувати галузь, де я змогла реалізуватися і бачу своє майбутнє у ній.
Дмитро Говорун: Оля — приклад того, як здобувають пристойну освіту в Україні на європейському рівні. Свого часу вона з відзнакою закінчила фізичний факультет, отримала високий рівень професійної освіти. Навчалася в двох аспірантурах. Крім того, вона дуже працездатна, наполеглива.
Любомир Ференс: Ви одразу побачили «діамант» чи Ольга проявила себе вже в роботі?
Дмитро Говорун: Коли Оля захищала дипломну роботу, в неї було вже сім наукових публікацій. За тогочасними вимогами ВАКу України це була готова кандидатська дисертація. Коли вона захистила кандидатську, було 17 публікацій. А коли захищала докторську — 39, більшість з них, у поважних зарубіжних журналах.
Українці — надзвичайно талановита нація. Вони здатні творити революцію не тільки на Майдані, а і у світовому науковому просторі
Ірина Сампан: Коли ви відчули, що будете продовжувати?
Ольга Броварець: З перших публікацій. Ти відчуваєш, що твоя праця потрібна. Останнім часом нас охрестили «Броварець-Говорун. Дослідницька група», до нашої точки зору вже апелюють.
В ході дослідження нам вдалося перекинути місток між двома гіпотезами, які до цього існували опозиційними в літературі. Після відкриття Вотсоном-Кріком подвійної спіралі ДНК, постало питання, як пояснити нестабільність геному. Відкрилася нова ера в науках про живе. Сформувалося дві точки зору. Одна гіпотеза — таутомерна. Її запропонували Вотсон-Крік. А друга — вобл-гіпотеза. Гіпотези дещо схожі, але пояснюють одне явище — виникнення змін в геномі під час реплікації.
Дмитро Говорун: Але з різних позицій.
Ольга Броварець: Нам вперше вдалося дуже просто поєднати відкриття, за чим стоїть багато праці.
Любомир Ференс: Ваші батьки є викладачами. Наша наука, з фінансової точки зору, у плачевному стані. Чому ви вибрали цю стезю?
Ольга Броварець: Змалечку бачила, як батьки присвячують себе точним наукам. Свого часу вступила до трьох вузів, вибрала саме фізичний факультет. Жодного разу не було сумнівів, чим зайнятися.
Любомир Ференс: Дмитро Миколайович, не переживаєте, що Ольга втече за кордон?
Дмитро Говорун: Ні. Вона патріотка. Але це не виключає співпрацю. Вже є пропозиції, ми працюємо над цим.
Ольга Броварець: Виїхати не хочу. Хочу поїхати на стажування, підвищити кваліфікацію, розширити науковий світогляд.
Ірина Сампан: Поясніть, над чим ви працюєте?
Ольга Броварець: Щодо біофізики ДНК відбулося величезне накопичення експериментальних систематизацій, даних. Всі вони без пояснення. Нам вдалося пояснити, з фізико-хімічних підвалин, використовуючи підходи природничих наук, як виникають мутації, чому така частота. Це відкриває шалені перспективи до практичних застосувань: до розуміння, як організм пристосовується до мінливих умов навколишнього середовища, як керувати нестабільністю геному.
Ми працюємо над тим, аби з’ясувати вплив аналогів канонічних основ, з яких складається ДНК. Так можна керувати частотою виникнення мутацій. Наприклад, створювати нанопристрої — потрібна мала частота. Якщо ми хочемо запропонувати підходи до лікування певних хвороб, наприклад, раку — частота максимально велика.
Зараз хочемо популяризувати свої відкриття на більш доступному рівні. Для біологів та всіх зацікавлених.
Любомир Ференс: Як це, бути світочем української науки?
Ольга Броварець: Для мене це дуже несподівано і відповідально. Дуже хотілося б бути «архітекторами експериментів», які, на жаль, поки неможливо зреалізувати в Україні.
Зараз хочемо мати міжнародні гранти в Україні і можливість запрошувати міжнародні колективи. Двоє чи четверо людей можуть зробити переворот в науці.
Дмитро Говорун: До нас теж хочуть їхати: з Китаю, Пакистану, з інших країн. Але законодавча база в нас така, що ми змушені відмовляти. Це стереотип, що з України тільки їдуть, до нас теж хочуть їхати. Але поки нема таких можливостей.