Назви на карті Криму міняв не «Google», а користувачі, — експерт

На сервісі «Google Maps» спочатку з’явилися нові назви населених пунктів Криму, але раптом повернулися старі радянські. З’ясувати допомагає Павло Педенко, експерт з інформаційних технологій.

Ведучі Ольга Веснянка та Едуард Лозовий.

Едуард Лозовий: «Google» повернув назви не всім населеним пунктам, а старі назви повернулися не лише на російську версію карт і на інші версії — українську, німецьку. Як ці рішення взагалі приймаються в Інтернеті?

Павло Педенко: Це складне питання, особливо, коли говоримо про «Google Maps». Частина генерується вендером карт, частина — користувачами. Про це варто запитати прес-службу «Google», щоб зрозуміти їх офіційну позицію. Ці казуси з картами — постійна річ в Інтернеті.

Якщо говорити про великі платформи, сам провайдер, яким є «Google», рідко впливає на політику створення контенту. Якщо велика кількість користувачів прийде на платформу, і скаже, що тепер це село називається не так, а так, з великою ймовірністю ця назва зміниться на платформі до модераційних дій — отримання оновленої карти чи запитів від громади.

Едуард Лозовий: Але коли людина хоче зачекінитися, набирає назву населеного пункту — їй видає купу варіантів: старі назви, нові. І ти розумієш, що це контент, згенерований звичайними людьми. Але у «Вікіпедію» кожен може внести правку, але вона не буде опублікована поки її не перевірять.

Павло Педенко: Це так. У «Вікіпедії» є спільнота, яка займається цим. Але не кожна платформа має подібні правила. Контент для платформи — один рядок у базі даних: з датою, геокоординатами, назвами.

Вендер платформи зазвичай не перевіряє якість цієї інформації. Вони первинно завантажили словник з набором координат та міст. Коли користувачі додають певні міста з необхідним набором параметрів, вони його вважають чесним контентом, який можна показувати іншим користувачам, поки на нього не будуть скаржитись. Це відбувається і з авторським правом.

Ольга Веснянка: Як багато людей мусили зробити щось, аби село Султан-Сарай знову називалось Ульянівка?

Павло Педенко: Офіційної позиції від «Google» чи вендерів карт про кількість нема.

Ольга Веснянка: Xи може СБУ простежити, чи люди, які змінили українські назви на радянські, були громадяни України, які мешкають на материковій Україні, та вжити заходи?

Павло Педенко: Я не певен, що СБУ може вжити заходів проти цих користувачів. Щодо того, чи можна відстежити таких людей, думаю, ні. Мабуть, у випадку якщо буде офіційне звернення від СБУ у штаб-квартиру платформи і вона прийме рішення, що можуть розкрити дані по акаунтах конкретних користувачів.

Ольга Веснянка: Ті, хто захоче знову внести топоніми на карту країни, можуть зробити це в Інтернеті, перебуваючи в Росії чи іншій картині і їх не відстежать спецслужби?

Павло Педенко: Ризики мінімальні. Якшо говорити про Росію, ризики, можливо, є — там Інтернет достатньо контрольований. Але якщо говорити про інші країни, ризик дуже низький.  

Ольга Веснянка: Наскільки застосовують «Google Maps» наші медіа, чи з’являться ці російські назви у нашому медіа-просторі?

Павло Педенко: Думаю, якщо з’являться, буде чергова хвиля скандалу, аналогічна з тим, які були з Кримом російським-українським. «Google» користуються більше ніж «Яндексом». Медіа мають звернути увагу на те, що картографічні назви не ті, які відповідають дійсності.

Якщо подивитись на кейси моніторингу Інтернету, там нема кордонів. Нема регулювання, які б заборонили службам однієї країни слідкувати за громадянами інших кран на відкритих даних. Публікуючи щось ви маєте зрозуміти, що це, мабуть, дійде не тільки до тих людей, до яких має дійти.

Ольга Веснянка: Ви працюєте в Інтернеті. Як дієте з тролями, які активно пишуть в Інтернеті?

Павло Педенко: Ми або закриваємо коментарі, де тролів дуже багато. Або намагаємось реагувати з адекватною позицією, не вступаючи в конфліктний діалог. Але скажу чесно, це достатньо складно.