Не лише робітник, а співвласник: як збудувати інклюзивну економіку в Україні

Майбутню подію анонсує Роман Скляров, голова правління Центру економічної демократії. 

Тетяна Косянчук: Що таке інклюзивна економіка і чому це важливо для України?

Роман Скляров: Інклюзивна економіка передбачає, що є доступ до економічної діяльності і можливостей для широких верств населення, стейкхолдерів — зацікавлених сторін. Це означає протилежну ситуацію до тієї, коли комусь все, а іншим нічого. Має бути навпаки: не обов’язково поразка одного, щоб виграв хтось інший. Можуть виграти всі.

Ситуація в економіці, коли кожен має частку в суспільному пирозі, є інклюзивною, і ми пропагуємо це у нашому Центрі.

Ірина Сампан: Поясніть це на прикладі підприємства, на якому працює 100 людей.

Роман Скляров: Ми дивимось на досвід успішних західних країн, США, Канади. Там діє модель, що працівники мають частку власності на рівні з інвестором, головним власником. Інколи вони мають 100% власності на підприємство. Вони самі управляють ним, мають частку в прибутку. Це певна форма самоврядування.

Якщо це спільна власність працівників та інвестора, вони між собою домовляються, як розподіляти прибуток: чи направляють його назад у виробництво, купують нове обладнання. Є певна форма діалогу між власниками та працівниками, які також стають співвласниками.

Тетяна Косянчук: Чи можна це назвати акціонерним товариством?

Роман Скляров: Тут може бути декілька юридичних форм: акціонерне товариство, робітничий кооператив, так зване партнерство. Форми різні, але суть в тому, що працівники є співвласниками компанії — повноцінними учасниками управління і розподілу прибутків.

Від цього виграють всі. Власник, інвестор може утримувати найбільш якісних працівників. Для нього важливо, що продуктивність працівників зростає, бо вони зацікавлені і бачать прямий зв’язок між роботою та доходом. Працівники відчувають співпричетність до успіху, мають більший дохід.

У нас є велика нерівність у доходах, це може призвести до конфлікту всередині країни. Тому важлива інклюзивність, яка забезпечує кожному право на частку суспільного успіху. Це має починатися з економіки, бо у нас економіка олігархічна, це треба виправляти.

На конференції будуть міжнародні експерти — скайп-зв’язки з Вашингтона, Лондона, Брюсселя і Берліна, відеопослання з Каліфорнії. Люди, які займаються цим 10-20 років, на конкретних прикладах розказують, як це робиться. Нам радять, як це імплементувати у себе.

Тетяна Косянчак: Чи потрібна законодавча база для впровадження в Україні інклюзивної освіти, робота з власниками підприємств?

Роман Скляров: Потрібне законодавче поле, бо воно зараз відсутнє. Ми пропонуємо механізм ESOP, який працює в США, має специфічну процедуру. Після відповідного закону треба працювати із бізнесом, великими власниками, міжнародними компаніями.

Тетяна Косянчук: Хто має це робити?

Роман Скляров: Це мають робити всі: влада, громадський сектор, профспілки, бізнес. Тут має бути масштабний суспільний діалог.

Ірина Сампан: Як би мав виглядати цей закон?

Роман Скляров: Мав би прописувати процедуру. Там мають бути права всіх стейкхолдерів, працівників, бізнесу, податкові пільги. Важливе податкове стимулювання. Держава забирає собі менше податків із цього бізнесу, але залишає більше на самих працівників і на громаду. Часто такі види бізнесу є економічною базою для місцевих громад.

Тетяна Косянчук: Для кого конференція буде корисною? Де це буде відбуватися?

Роман Скляров: 10 грудня у приміщені America House. Думаю, це буде цікаво абсолютно усім активним громадянам — бізнес, влада, громадський сектор, профспілки. Це буде досить нова інформація, яка в Україні ще не надто відома.