Нові серіали для довгих зимових вечорів

«Молодий папа»

Серіал розповідає історію папи Пія XIII. Це така своєрідна альтернативна реальність італійського суспільства і світового католицизму. До влади приходить молодий американський кардинал, який від початку ставить дуже жорсткі умови для вірян і відзначається нестандартною поведінкою. Він не з’являється на людях. Тільки зрідка проговорює якісь істини, стоячи спиною до вірян. Далі починається найцікавіше — його боротьба зі старою системою, яка хоче зберегти вірян, і його боротьба з самим собою. В серіалах завжди має бути якась родова травма чи психологічна яма, яка заповнюється протягом серіалу — молодий папа був покинутий своїми батьками і ріс у сиротинці. Звідси — якийсь постійний пошук батьків.

Я сприймаю цей серіал як приклад того, що політик має бути максимально медійною персоною, аби розіграти свою карту. Коли йому говорять, що треба вийти для першого служіння, починається дуже цікава мистецтвознавча складова. Папа Пій XIII говорить про те, що найвизначнішими митцями сучасності є ті, хто не йде на контакт з медіа. Він наводить приклад Селінджера, хоча очевидно, що в сучасних умовах це мав би бути вже Пінчон. Також він говорить про Бенксі. Коли його питають про музику, він називає Daft Punk одним з найцікавіших проектів. Тобто у цьому серіалі є дуже цікавий розріз розуміння медіа-складової.

Папа Пій XIII починає з тоталітарної інтонації і поступово від батога переходить до пряника, що є дуже цікавим сюжетним твістом. Він переходить від якоїсь хижості до благочинності — від «ви забули ім’я Бога» до «посміхніться».

У серіалі 10 серій. В 7 серіях є вступні титри, які я раджу подивитися дуже уважно, тому що вони закінчуються роботою одного з найвідоміших сучасних італійських художників Мауріціо Каттелана «La Nona ora». Це пояснення того, який розріз обирає Соррентіно для розмови.

«Black Mirror»

Якщо раніше серіал «Black Mirror» був футорологічним прогнозом, то зараз для мене це такий собі соціальний коментар. Все упізнаване і дуже болісне. І якщо і має якесь абсурдне докручування реальності, то воно дуже мінімальне. Я б порекомендував подивитися 2 серії.

Перша серія побудована довкола ідеї рейтингів, які ми отримуємо завдяки лайкам. Завдяки рейтингу і кількості лайків люди отримують доступ до більшої кількості соціальних благ, що є абсолютною паралеллю до сучасних лідерів думок.

Ще одна дуже важлива для українського суспільства серія — це серія, яка розповідає про військових, що полюють на мутантів, уражених певним вірусом. Зрештою виявляється, що це звичайні люди. Але за рахунок імплантатів, вшитих у очі військових, вони починають сприймати їх як мутантів. Йде викривлення реальності через призму того, що тобі показує держава.

«Westword»

«Westword» — це, умовно кажучи, наше близьке майбутнє. Мені подобається думати, що «Westword» йде в зав’язці з творчістю Майкла Крайтона, який був автором «Парка Юрського періоду». «Westword» — це парк розваг, який моделює світ Дикого Заходу, в якому роботи, схожі на людей, мають певні прописані сценарії, з якими можуть взаємодіяти люди.

Роботи задаються питанням, хто вони. Вони починають рефлексувати. В них є пласти спогадів і свідомості. Далі ми опиняємось перед теософським питанням — хто ми? Головний лялькар цієї історії — Роберт Форд, роль якого виконує Ентоні Хопкінс.

«The Night Of»

Цей серіал ламає канон кримінальної драми і може стати цікавим відкриттям.