Один з наших випускників — найбільш цитований економіст у світі, — Милованов

Школа оголосила конкурс на 20 учнів, які будуть вихідцями з регіонів.

Про це нам розповідає Тимофій Милованов, директор Київської школи економіки.

Ірина Соломко: Чи вдалося вам набрати цих 20 людей, адже якщо говорити про якість, це дуже складно — знайти і побачити потенціал в студентів, який може принести конкретні результати для країни?

Тимофій Милованов: Справді, знайти 20 добрих студентів на економічну магістратуру з регіонів не так легко. Київська школа економіки існує приблизно 20 років, і ми за ці роки випустили 650 студентів, тобто 30 студентів на рік.

В нас була умови, що людина має бути не тільки народжена в регіоні, але й захистити бакалаврат не в Києві, і бути прописана не в Києві.

Така людина отримає безкоштовне навчання та проживання у гуртожитку з отриманням невеликої стипендії.

Ми набрали 12 людей і, я думаю, що деякі з них стануть зірками.

Ми відібрали 64 людини, до іспитів допустили 18-20, а взяли в решті 12 студентів.

Василь Шандро: Можемо ми говорити про таланти в економіці?

Тимофій Милованов: Талан є в будь-якому напрямку. В економіці це людина, яка є прикладним математиком, що добре розуміє суспільне життя та має математичний погляд на життя. Таких людей, насправді, дуже небагато.

Сьогоднішня економічна наука ізольована в тому плані, що ми не спілкуємось зі світом. З наших викладачів, які є в Україні, на Заході друкуються в часописах та економічних журналах лише одиниці. Якщо ви подивтеся на рейтинг топ-10 українських економістів, то 6-7 з них пов’язані з Київською школою економіки.

Василь Шандро: Економічна наука має важелі в Україні, щоб перетворитись із теорії в практику?

Тимофій Милованов: Місія школи — підготовка трансформаційних лідерів в Україні і світі. І це не пусті слова. В нас є випускник, він зараз працює в Берклі, який є найбільш цитованим економістом у світі. В Росії немає таких економістів. 23 випускника нашої школи працюють в Уряді.

Попит на людей з гарною освітою відкрився після Євро Майдану.

Василь Шандро: Чи багато людей з регіонів намагаються потрапити в ВНЗ для того, щоб здобути якісну економічну освіту?

Тимофій Милованов: Поняття економіста не те, що знівельовано, його ніколи і не було в Україні. Адже раніше попиту на економістів за радянських та пострадянських часів не було, тому що все в країні вирішувалось невеликою купкою людей.

Також люди з сіл просто не вірять, що можна вирватися без зв’язків. Особливо діти, які народились в родині бідних чи неблагополучних батьків. Але генетично ми всі можемо стати розвинутими, все залежить від того, що людина хоче, в чому в неї є наснага.

В Україні зовсім не працює ринок освіти.

Проблема в тому, що найбільший ринок, який не працює в Україні — це ринок освіти. І світі є розуміння того, що якщо людина буде вчитися, вона буде багато заробляти. В нас зараз не вистачає людей з освітою.

Важливо, щоб у всіх були однакові можливості отримати справжню освіту і стати відомою людиною.

І для України, і для людей має бути справедливість не в тому, щоб отримувати рівну зарплату, а в тому, щоб у всіх були однакові можливості в житті. Якщо ви народилися на хуторі чи в горах, у вас має бути такий самий шанс отримати справжню освіту і стати відомою людиною.

Ірина Соломко: Такі приклади були?

Тимофій Милованов: Ми дуже хочемо підтримати людей, які дійсно мають бажання до цього. В нас є діти з невідомих населених пунктів, яких наша стандартна освіта дискримінує. А я вірю, що людина, яка народилась не в Києві, теж має право стати успішною.

І ці діти, як алігатори, вони знають, що їм потрібно битися, вони не ледачі. Саме такі люди нам потрібні.

Василь Шандро: Чи пропонують молоді науковці якісь революційні моделі чи системи, які б оздоровили економіку?

Тимофій Милованов: Це глибинне питання. В нас зараз скупчилось багато факторів, які було в багатьох країнах, але там вони були по одному. Війна, популістичний уряд, захоплені олігархатом енергетичні ринки, корупція тощо. Це в нас поєдналось, і це унікально. Та й зараз в нас не дуже хороший розклад карт.

Але потрібно не боятися, ставити розумних людей на свої місця, та починати вже будувати нових науковців.

Щодо революційних речей. Нещодавно українець, виходець з Севастополю заснував моделі, які допомагають аналізувати проблему між принципалом і агентом (босом і працівником), розробив принцип, за яким мають функціонувати контракти, і які від них будуть впливи на майбутнє. Він запропонував математичний апарат, зробив його більш сильним технічно, і сьогодні сотні, якщо не тисячі людей працюють над цією темою.