facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

«Перехожі»: книжка, що народилася з автостопу, — Богдан Логвиненко

Знаходити спільну мову, не знаючи мови, бачити незвичайне у звичайному: про проект «Перехожі» та досвід мандрування розповідає Богдан Логвиненко

«Перехожі»: книжка, що народилася з автостопу, — Богдан Логвиненко
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Рік тому мандрівник Богдан Логвиненко поїхав автостопом до Лісабону. Так з’явився проект «Перехожі».

Ірина Славінська: Розкажи детальніше про проект «Перехожі».

Богдан Логвиненко: Це історії про звичайних людей. Рік тому я поїхав подорожувати автостопом до Лісабону. І за 12 днів я намагався знайти формат: як про це писати. До цього я досить багато подорожував і писав історії, які трапилися зі мною. Але у цій подорожі я вирішив писати про інших: спробувати написати про всіх, кого я зустріну.

Ірина Славінська: Як ти обирав формат?

Богдан Логвиненко: Є люди, з якими я провів у подорожі кілька місяців. Після цього зміг написати якісь есе. А є люди, з якими я спілкувався 20-30 хвилин, і про них вийшло написати щось цікаве. Книжка має вийти у серпні у «ВСЛ». Більшість історій написані з телефону, коли я починав — взагалі не думав, що це виросте у якийсь формат. Він з’явився вже потім.

Олексій Бурлаков: Як ти шукаєш тих, про кого пишеш?

Богдан Логвиненко: Іноді мені когось радять. Наприклад, в Ханої я познайомився фактично з усіма українцями, які там живуть. Але часто я зустрічаю людей випадково і для цього намагаюся їхати автостопом.

Олексій Бурлаков: Як ти обираєш маршрути: за людьми чи видатними подіями?

Богдан Логвиненко: Я визначаю певну «точку» — кінцеву мету кожної подорожі. А по дорозі вже зустрічаю тих, кого вийде.

Ірина Славінська: Можеш навести декілька прикладів своїх «перехожих»?

Богдан Логвиненко: Одна з перших історій була про заправника в Угорщині. Він пригощав мене кавою, а з підсобки виніс пиріг своєї сестри. Чоловік майже не говорив англійською і щось намагався пояснити угорською. Була ніч, і потім він намагався знайти мені машину. Був ще 9-річний в’єтнамський хлопчик. Він підійшов і попросив поговорити англійською, бо хотів попрактикувати мову. Я почав його розпитувати, ким він хоче бути, а він сказав, що президентом Америки.

Ірина Славінська: Як виникає потреба розповісти маленькі «невидимі» історії?

Богдан Логвиненко: Насправді, вісім років тому я почав подорожувати заради людей. І досвід, який вони можуть мені дати, був найцікавішим. Я вчив мови, культуру. Але ніколи цього не записував.

Олексій Бурлаков: Яка твоя улюблена країна чи подорож?

Богдан Логвиненко: Я півтора роки провів в Індонезії. Це ще не до кінця звідана мною країна. Там 17 тисяч островів, і я ще не на всіх був. А подорож — минулорічна, до Лісабону. З неї і почалися «Перехожі».

Ірина Славінська: А куди далі і що далі?

Богдан Логвиненко: До «Книжкового Арсеналу» виходить книжка, яка почалася з «Перехожих». Це окрема історія окремої людини. У кінці березня в чотирьох містах будуть вечірки-лекції: в Одесі, Києві, Харкові і Дніпропетровську. А в травні будуть лекції у Польщі. Мене запросили розповісти про Індонезію, але я вирішив говорити про Україну. Останні кілька місяців я робив експедиції по Україні і шукав перехожих тут.

Поділитися

Може бути цікаво

Чому варто припинити транзит російських нафти та газу через Україну

Чому варто припинити транзит російських нафти та газу через Україну

40 тисяч вчителів пішли з професії за останні два роки — Освіторія

За кордоном чоловіки не поспішають афішувати, що вони з України: Павло Вишебаба про турне

За кордоном чоловіки не поспішають афішувати, що вони з України: Павло Вишебаба про турне