Перший мільйон: як функціонував великий бізнес в Україні наприкінці ХІХ століття

У студії Громадського радіо Тетяна Водотика, історик, кандидатка історичних наук, шеф-редакторка журналу “Місто: історія, культура, суспільство” 

Василь Шандро: З якого періоду ми можемо говорити про підприємництво?

Тетяна Водотика: Направду, ми можемо говорити, що 80-х років.

Василь Шандро: Тут давайте зупинимось, бо, напевно, ми собі не уявляємо, що може бути не так, як є зараз. В 1861 році було скасовано кріпацтво і почалась нова епоха?

Тетяна Водотика: Так. Селянство стало вільне іти і заробляти кошти так, як воно собі воліло і уявляло. До 1863 року підприємництвом могли займатись лише ті, хто належав до купецького стану. Купці мусили викупати ліцензію на право займатись торгівлею. Якщо ти був селянном, то зайнятись підприємством було набаго важче. Цей процес лідвідації звязку “я купець, значить я підприємець” тривав все 19 століття.

Василь Шандро: Тобто той, хто оперував великими сумами грошей, міг здійснювати підприємницьку діяльність, він так чи інакше, був частиною владної вертикалі?

Тетяна Водотика: Так. Підприємництво не вважалось гідною справою, насправді. І підприємництво, прагнувши довести, що вони хороші, намагалося або здобути дворянство, або прихильність імператорської родини, або жертвувати більше грошей, аби довести, що вони мають право на своє місце в цьому суспільстві.

Василь Шандро: На чому заробляли? Це аграрний сектор, промисловість, розбудова інфраструктури?

Тетяна Водотика: Так, і банківська сфера, і сфера послуг..

Василь Шандро: Я знаю, що з’явиться вже науково-популярна книжка за мотивами цієї, так?

Тетяна Водотика: Так, бо ця вийшла дуже обмеженим накладом, розрахована на бібліотеки і презентаційні потреби. З видавництвом Кліо до Львіського форуму видавців ми готуємо науково-популярне видання “Україна в добу заліза і пари”. І там головна ідея, що Україна – це не лише простір волів, а і простір можливостей.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.