«Громадське радіо»
Спілкуємося з начальник прес-служби Генерального штабу Збройних Сил України Владиславом Селезньовим який до російської окупації Криму працював начальником Севастопольського медіа-центру Міністерства оборони України, а після окупації Криму Росією залишився вірним присязі і переїхав жити та працювати до Києва.
Вікторія Єрмолаєва: Ми знаємо, що на початок окупації Криму українські військові отримали наказ не відкривати вогонь. Чи були якісь інші накази в той час?
Владислав Селезньов: Ситуація в ті дні розвивалася спонтанна та хаотично. 26 та 27 лютого “зелені чоловічки” захопили головні урядові будівлі Криму. Тоді було зрозуміло, що ми маємо діяти оперативно. Тоді відбулася нарада з керівниками усі силових структур, які були дислоковані в Криму. На той момент у словників було до 8 годин, щоб прийняти рішення про відбиття нападу. Таке рішення прийняте не було і події розвивалися за всім відомим сценарієм.
Євген Павлюковський: Таке рішення могло кардинально вплинути на ситуацію чи концентрація і моральний дух військ була не на нашу користь?
Владислав Селезньов: За кілька місяців до подій в Криму, відбувалися навчання, під час яких силові структури, які приймали в них участь дислокувалися в Криму. Весь особовий склад збройних сил України в Криму і всі засоби були підготовлені до такого варіанту розвиту подій, які відбувалися у Криму?
Євген Павлюковський: Тобто, якби був відданий наказ відкривати вогонь по “зелених чоловічках”, на вашу думку, ми б відбили Крим ще тоді?
Владислав Селезньов: Якби було відповідне рішення, то всі підрозділи були б готові. Був готовий до виконання такого бойового завдання спецпідрозділ “Альфа” і всі сили берегової борони з усім необхідним арсеналом засобів. Якби переговори з терористами не були вдалими, нам вдалося б вибити їх з Криму силою.
Вікторія Єрмолаєва: Яким на той момент були настрої військових? Існує думка, що тоді багато військвих відмовлялися захищати український Крим?
Владислав Селезньов: Це не правдива інформація. Я не знаю про інші силові відомства, але усі військові, зокрема війська берегової оборони, були повністю готові до захисту суверенітету України. Але така ситуація була лише на першому етапі анексії півострова, але потів у справу включилися військові РФ. Після ворожої агітації ситуація змінювалася, іноді, в кардинально інший бік. Але ворожа агітація тривала і до анексії, як довготривале і системне явище. Ворог хотів поширити розпач і змінити думку щодо України у населення Криму.
Вікторія Єрмолаєва: Скільки військових залишилися вірними присязі і потім покинули територію Криму?
Владислав Селезньов: З 20 тисяч українських військових з усіх військових частин і установ Криму, на материкову частину України вийшли близько 3 тисяч вояків.
Вікторія Єрмолаєва: 27 лютого – трагічний день. В цей день було захоплення Ради міністрів Криму. Чи пам’ятаєте ви, що робили в цей день?
Владислав Селезньов: Цей день, з ранку до вечора, я провів біля телевізора. Всі рідні та знайомі теж спостерігали за подіями і не було чіткого розуміння, що ж таке кається?
Євген Павлюковський: 8 годин, на вашу думку, це багато чи мало, щоб прийняти рішення і почати діяти?
Владислав Селезньов: Цього достатньо не лише, щоб прийняти, а і реалізувати це рішення.
Євген Павлюковський: А що на той момент робили прес-служба Міністерства оборони України в Криму? Ви кажете, що дивилися телевізор. Телевізор знаходився десь в офісі прес-служби чи дома?
Владислав Селезньов: Структура кримського регіонального медіа-центру була створена таким чином, що в кожному регіоні у нас був прес-офіцер, який працював автономно. У мене, як у керівника прес-служби була вся повна інформація. Але на момент подій, які відбувалися в Криму, я знаходився поза межами автономної республіки. Я був у відпустці. Коли ситуація стала розвиватися динамічно, деякі з моїх товаришів вмовляли мене не повертатися до Крим. Але для того, щоб чинити інформаційний опір агресії і інформувати світову громадськість моя присутність в Сімферополі була необхідна. Адже РФ розгорнула потужну кампанію по фальсифікації настроїв населення Криму і дискредитації збройних сил України. Тоді дуже багато проросійських маргіналів і “аксьоновців” прибули через Керченську переправу з території РФ. А коли в Криму відбувався так званий референдум, їх завозили цілими колонами автобусів з Кубані.
Вікторія Єрмолаєва: Якби на той момент Україна перекрили поромну переправу?
Владислав Селезньов: Одна з перших силових операцій, яку провели спецслужби РФ на території Криму – це було захоплення поромної переправи, а потім було заблоковано усі аеродроми.
Вікторія Єрмолаєва: Давайте поговоримо про ситуація в зоні АТО. У вас є свіжа інформація про те, що зараз там відбувається?
Владислав Селезньов: Ситуація в зоні АТО залишається складною. Минула доба додала до статистики АТО 56 обстрілів українських позицій з боку терористів. Найбільш складна ситуація вже традиційно залишається в районі Донецьку. Там відбувається найбільше обстрілів наших позицій. І саме на цьому напрямку терористи використовуються найбільше забороненої Мінськими домовленостями зброю. Тенденція зберігається дуже стала. Як тільки в Україні чи світі відбуваються важливі зустрічі, бойовик пожвавлюють свою терористичну діяльність. ЗСУ знаходяться на визначених позиціях. Командири підрозділів мають всі повноваження для відкриття вогню у відповідь. Цим правом вони користуються. Єдине, що нам забороняється, це вести провокативний вогонь. Але якщо зоні нашої відповідальності працюють диверсійно-розвідувальні групи супротивника, ми мамо всі повноваження їх знищувати.