Пісня — це своєрідна зброя, — співачка Ярослава Руденко

Бійці просять співати їм про батьків. Заслужена артистка України розповідає про концерти в зоні АТО

Ведучi

Ірина Соломко,

Ірина Славінська

Гостi

Ярослава Руденко

Пісня — це своєрідна зброя, — співачка Ярослава Руденко
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_rankova-hvylya-16-04-04_rudenko.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_rankova-hvylya-16-04-04_rudenko.mp3
Пісня — це своєрідна зброя, — співачка Ярослава Руденко
0:00
/
0:00

Солістка Національної філармонії Ярослава Руденко говорить про українську пісню та підтримку військових.

Ірина Соломко: Розкажіть про ваш сольний концерт, який планується на 7 квітня. Вас будуть слухати військові з АТО?

Ярослава Руденко: Звичайно, буде дуже багато моїх друзів. З початку війни я їжджу з концертами в зону АТО. Ті, хто зараз демобілізовані, прийдуть на мій концерт. Також будуть вдови з дітками.

Ірина Соломко: Ви їздите в зону АТО самі чи з ансамблем? Чи важко організовувати поїздки туди?

Ярослава Руденко: Я їжджу туди і від ансамблю Збройних сил, і від Національної філармонії, і організовую сама. Підключаю фонди.

Ми виступаємо і в будинках культури, а інколи і в грязі. Пісня — це теж своєрідна зброя. На фронті є й російськомовні хлопці, вони теж люблять слухати українські пісні.

Ірина Славінська: Що хочуть слухати хлопці на передовій?

Ярослава Руденко: Про матір і батька. Я бачила, як у хлопців котилися сльози, як вони приховували їх один від одного. Один воїн сказав: «Я розумію, що у мене є дружина, але якщо мене вб’ють, вона вийде заміж за іншого, дітки попідростають, а мама буде завжди чекати». Йому 18 років. Війна зробила нас дорослішими, більш свідомими. Молодь більше цінує країну, культуру, звичаї.

Ірина Соломко: А як ви реагуєте на все це?

Ярослава Руденко: Коли я їду туди, не можу й сльози зронити. Коли повертаємося назад, так на душі важко, тому що ми їдемо в комфортні квартири, мі будуємо кар’єру, а хлопці там, в небезпеці. Дуже сумно, коли приходять звістки, що тих хлопців і дівчат вбито. Я їжджу на похорони. На них сходиться вся Україна. Це біль нашої держави. Нещодавно були в Обухові. До кладовища треба було йти кілометрів 6. Старі люди йшли пішки до самого кладовища.

Війна пробудила в нас ген українства.

Ірина Соломко: Як ви привертаєте увагу людей до української пісні?

Ярослава Руденко: Мені говорили, що українська пісня — це не модно, що мені потрібно співати естраду. А три роки назад не хотіли брати на концерту, казали, якби ти співала російською, ти б підходила нам по формату. Але українська пісня для мене є найдорожчою.

fasle
fasle