Покращення доступу до публічної інформації блокується на рівні ВР, — Ганжа

В гостях «Громадського радіо» журналістка та редакторка сайту «Доступ до правди» Леся Ганжа, з якою говоримо про те, хто за статистикою надсилає інформаційні запити і як у владних структурах на них реагують.

Василина Думан: Які зміни до закону про доступ до публічної інформації зараз почали запроваджуватись в законодавчій базі?

Леся Ганжа: 8 травня 2011 року закон про доступ до публічної інформації було імплементовано. Тоді він входив в десятку найкращих аналогічних законів у світі, зараз — вже десь у третій десяток.

Рік тому під тиском Європи було написано законопроект, що виправляє технічні огріхи, наявні в нашому законі про доступ до технічної інформації. Справа в тому, що цими огріхами можуть користуватись юристи для ненадання доступу для певної інформації.

Ірина Соломко: Розкажіть детальніше про ці лазівки у законі.

Леся Ганжа: Коли ми говоримо про доступ до публічної інформації, йдеться про інформацію, що була створена розпорядником в процесі його діяльності і/або перебуває у його володінні.

Через те, що в законі написано «і/або» в нас виходить так, що ця інформація може перебувати у власності розпорядника і одночасно не бути створеною ним.

Крім того, деякі комунальні підприємства вважають, що вони не є розпорядниками, попри те, що існує пряме роз’яснення від офісу уповноваженого.

З нового законопроекту №2913 прибрано ці нюанси.

Ірина Соломко: Хто є авторами цього законопроекту?

Леся Ганжа: Група експертів Ради Європи, зокрема відомий юрист Дмитро Котляр. Також до роботи над ним долучались офіс Уповноваженого з прав людини та різні громадські організації.

Як тільки цей законопроект потрапив до парламенту, його розбили на дві частини. Частину, що посилює повноваження офісу Уповноваженого, відправили в законодавчий комітет.

В комітеті з питань свободи слова законопроект прийняли ще в червні минулого року, проте потім його повернули через невідповідність до конституційного принципу конфіденційності інформації.

Ірина Соломко: Наскільки це слушний аргумент?

Леся Ганжа: Український омбудсмен Валерія Лутковська вважає, що тут є місце конфлікту, але він анулюється в іншому законі про захист персональних даних.

Ірина Соломко: Наскільки думка пані Лутковської є незаангажованою?

Леся Ганжа: Я з величезною повагою ставлюсь до пані Валерії і вважаю її професійною людиною, яка правильно вибудовує роботу офісу.

Василина Думан: Тобто найпроблемніша частина законопроекту — посилення відповідальності за надання неточної відповіді на інформаційний запит, чи ненадання її взагалі?

Леся Ганжа: Головне навіть не це, а те, що закон №2913, як і його частина, що посилює повноваження офісу омбудсмена, йдуть в пакеті антикорупційних законів. Коли ми говоримо про доступ до публічної інформації, маємо на увазі інформацію, що дозволить зупинити корупцію.

Василина Думан: Чи виявляли ви в процесі роботи у сервісі «Доступ до правди» якісь проблеми завдяки інформаційним запитам?

Леся Ганжа: Наприклад, зараз ми ініціювали підписання охоронного договору на будинок Терещенків, який був побудований 1862 року і зараз знаходиться на бульварі Шевченка, 24. Будинок вже півтора роки не ремонтувався і ми надіслали запит з проханням надати копію охоронного договору пам’ятки. В процесі листування виявилось, що жодного охоронного договору немає.

Ірина Соломко: Хто зараз блокує прийняття змін до законопроекту?

Леся Ганжа: Закон №2913 було знято з голосування завдяки висновкам комітету Князевича, про невідповідність конституційним принципам конфіденційності. Проте, це дуже важливий для України закон, що йде в пакеті антикорупційних і візових законів. Його потрібно приймати.