Польсько-українське історичне примирення має бути подібним до польсько-німецького - польський журналіст

У 1947 році маріонетковим про-радянським урядом Польщі було депортовано тисячі українців з території східної Польщі. Частину українців було переселено на територію СРСР. Тих, хто за жодних умов не бажав повернення у сталінську імперію, було вирішено переселити на захід Польщі – на ті території, які відійшли до цієї країни після Другої світової війни від Німеччини в якості компенсації за втрати Варшави під час війни й окупації гітлерівською Німеччиною. 

Частину українців у 40-х роках минулого століття вивезли з Польщі в регіони тодішнього Радянського Союзу.

Станіслав Кульчицький вважає, що українці і подяки мають вибачити один одному історичні кривди заради майбутнього. 

На думку Михайла Бесараба, повторився майже той самий сценарій депортації, який застосували раніше проти кримських татар. Переселенцям, яких під загрозою застосування зброї, вивозили на схід, надали обмаль часу навіть для того, щоб зібрати свої речі. Після цього частину людей доправили до степової зони Херсонської області України й висадили у чистому полі. Ще й досі на місці перших поселень депортованих українців, які облаштовували своє життя в землянках, розташовано села, у яких люди розмовляють українською мовою. Натомість, й на заході Польщі депортовані українці не втратили свою історичну пам`ять й зберегли свої традиції і мову. І це незважаючи на те, що метою операції «Вісла» була дезінтеграція організаційних та культурних зв`язків між вивезеними на нові землі українцями.  

Уряд Польщі цьогоріч на дав грошей на вшанування трагічних роковин примусового переселення українців – операції “Вісла”, повідомляє польський журналіст Юліуш Глускі. На його думку, без правдивого історичного осмислення й пошуку відповідей на трагічні питання україно-польської історії буде складно дати відповідь

Юліуш Глускі вважає, що історичне примирення між Польщею і Україною може відбуватись подібно до того, як відбувався й проходив процес примирення між поляками і німцями.

Але для цього потрібно, щоб оцінку трагічним сторінкам нашої спільної історії давали не політики, а фахові історики. Пройшовши такий «катарсис», ми зможемо ліпше зрозуміти те, що сталося й створювати нову якість наших стосунків. Такий процес вже відбувався трохи раніше, але нині ми бачимо іншу політику: на загострення історичних протиріч. Звісно, і цю тенденцію буде змінено, адже ми з вами розуміємо, кому потрібне охолодження між нашими країнами, і хто насправді, п`є шампанське.

Між тим, активізована історична дискусія не позначається на ставленні поляків до українців, які нині мешкають в їхній країні. Більше того, польський бізнес позитивно ставиться до залучення українців в економічне життя Польщі.

«Потрібно цінувати внесок українців, які нині допомагають створювати нову, сучасну, економічно сильну Польщу», – сказав польський журналіст Юліуш Глускі