Полюємо на світлі голови! Як Україні втримати талановитих студентів?

Говоримо з освітнім експертом Українського інституту майбутнього Миколою Скибою.

Ірина Славінська: Чи можна говорити, що зараз в Україні є гігантська міграція студентів?

Микола Скиба: Про міграцію студентів є дані аналітичного центру CEDOS — 56 000 українців навчались в іноземних університетах впродовж 2014/2015 років.

Ірина Славінська: Чи є найбільш омріяні країни для навчання?

Микола Скиба: Вони не те, щоб омріяні — до уваги береться вартість навчання, легкість стажуватися, змісти навчальних програм. Так виходить, що це часто може бути Польща, бо це близько, а також беруться до уваги різні стипендії.

Ірина Сампан: Чи можна говорити про активізацію виїзду на навчання?

Микола Скиба: Я б не сказав, що це активізація. Це тенденція до зростання. Усе треба брати в контексті: з тієї ж Польщі є потік міграції до Норвегії. Ми не єдині, бо для сучасного світу сітки глобальних комунікації це нормально, до цього потрібно звикати.

Ірина Славінська: Що робить привабливим навчання в ЄС?

Микола Скиба: Це студентська віза, яка дає змогу вільно подорожувати Європою під час навчання. Згодом — можливість стажування в європейських або транснаціональних компаніях. Це хороший кар’єрний старт. Більш того, європейські університети орієнтовані допомогти інтегруватися в ринок праці.

Ірина Сампан: Чи є статистика, скільки людей виїжджає і далі не повертається назад?

Микола Скиба: Твердих даних я не знайшов. Але це десь дві третини тієї кількості, яка їде на навчання. Принаймні, на перший час вони намагаються шукати роботу в ЄС, США, Канаді.

Ірина Славінська: У вашій колонці згадується такий показник, як «індекс здатності утримати свої таланти». Якщо говоримо про Україну, яка наше місце, зважаючи на цей індекс?

Микола Скиба: Додана вартість створюється талановитими людьми, тому провідні економічні школи враховують цей показник. Ми говоримо про Індекс конкурентоздатності, який розробляють експерти Світового економічного форуму в Давосі. Вони рахують, як кожна країна утримує таланти. І ми тут, на жаль, пасемо задніх – 127 місце з 138.

Ірина Славінська: А чому? Які складові входять у цей індекс?

Микола Скиба: Передусім, можливість захистити свою інтелектуальну власність. Таланти створюють різноманітні нематеріальні продукти — звичайно, вони підпадають під захист як ноу-хау та винаходи.

Це і можливість реалізуватися. Аналізується кількість шансів, які має молода людина після школи чи університету.

Якість життя і те, наскільки середовище придатне до розкриття талантів. Адже ми живемо в час, коли постійно потрібно розвиватися.

Ірина Славінська: Міграція шкодить науці чи ні?

Микола Скиба: Рух в сучасному світі йде на користь. Питання в тому, де assembling point — пункт для збирання, це теж мігрує. Потрібно створювати власні assembling point, щоб притягувати клас, який постійно мігрує.

Є сучасне поняття knowmads («knowledge» і «nomads») — кочівник знань. Потрібно створювати «оази», куди б вони приходили не тільки за «вологою», але й за комунікацією.

Завдяки зусиллям Романа Зінченка вийшов переклад книги «Місто стартапів» про досвід Амстердама створення екосистеми стартапів. Там багато йдеться про те, як привабити таланти. Рецепти є повітрі, питання в тому, як це зібрати, а також бажання щось добути.

Ірина Славінська: На які «приманки» ловляться таланти?

Микола Скиба: Простори. У нас є величезні простори постпромислових об’єктів у містах. Конвертація цих зон.

Ресурси децентралізації. Міста отримують можливість розпоряджтися бюджетами, інколи їм потрібно підказувати, як це грамотніше робити. Є спеціалісти, які хочуть працювати в Україні, бо їм це цікаво. Інфраструктура вищої освіти. Вона одна з найбільших в Європі, за Індексом конкурентоздатності за ми входимо в топ-30 країн з 138. Університети потрібно перезавантажувати, створювати майданчики, де студенти зможуть швидше реалізувати свій потенціал. Навколо цього потрібно вибудовувати більше зв’язків з компаніями, які потребують інновацій та молодих спеціалістів, але їм потрібно дуже наполегливо все пояснити.

Ірина Сампан: Коли, на вашу думку, у Міністерства освіти та науки буде розуміння, що все повинно крутитися навколо учня чи студента, аби сприяти йому?

Микола Скиба: Розуміння вже є. Але це розуміння навпаки. У нас університети часто використовуються як аеродроми для «збитих пілотів», де потім спікери, екс-міністри осідають ректорами. Плюс, університети — це земля, квадратні метри будівель. Це теж ресурс, якийсь більш зрозумілий для тих, хто був вихований років 30 тому, і вони будуть стояти за ці ресурси, бо розуміють, як ними розпоряджатися.