Дати відкоша мовним «злочинам»: чому з частиною топ- не можна поєднувати числівники

О, ні, це не рубрика «Хвали себе, язичку, і скуштуєш облизня». Бо правді кільця не вправиш! А що це за такий вислів «скуштувати облизня», га? Цією ошатною ідіомою, тобто цим стійким висловлюванням «скуштувати облизня», суть якого складно, а в деяких випадках й неможливо здогадатися, вивчаючи значення окремих слів «скуштувати» та «облизень», ми замінюємо російський вислів «остаться ни с чем».

Ідіоми відносять до фразеології. Без тлумачення фразеологічних одиниць не можна уявити собі їхньої своєрідності, не можна дати рекомендації щодо вживання їх у мові, а це є основним завданням фразеологічних словників. Тож у пригоді нам стане словник фразеологізмів української мови за редакцією та укладанням В. М. Білоноженка.

Я обожнюю використовувати фразеологізми у своєму слововжитку, бо саме вони закарбовують у собі народну ментальність. І вам раджу. Бо це саме ті конструкції, які прикрашають будь-яку мову, роблять її неповторною та передають її унікальний колорит, показують найяскравішу специфіку мови.

Ще можете вживати, — аби тільки на благо та на здоров’я, — й синонімічні конструкції:

• «спіймати чи піймати облизня»,
• «облизня схопити або ж вхопити»,
• «отримати або ж дістати облизня»,

— що означають «лишитися без того, на що розраховував, сподівався, чого добивався; не отримати нічого; зазнати невдачі у якій-небудь справі; лишитися ні з чим».

Ще можна «їсти облизні», тобто заздрісно дивитися на що-небудь принадне, але недоступне; облизуватися. Може побудувати таке речення: «Та людина їла облизні та думкою, як дурень, мала багатіти».
Первісно облизень — це жартівливе слово, що означає відмову при залицянні, сватанні або у якому-небудь проханні взагалі.

Розгляньмо приклади, відчуваючи мову й семантичні особливості чи відтінки застосування:

• Роман заслав стАростів до однієї дуже гарної дівчини, але вхопив від неї облизня.
• Я боюсь дістати облизня, я хворобливо боюсь показатися смішним перед жінкою, яку кохаю.
• Дівчині той хлопець, що залицявся, до краю обрид, став гидким, нестерпним. Це пророкує йому облизня.
• Маленька тендітна руса красуня у центрі уваги налОщених (тобто натертих до блиску) кавалерів, що з них уже не один одержав від неї відкоша.
• Таміла не подобалася Іванові… Подобалася чи ні, а напідпитку таки не раз чіплявся до неї. Й завжди діставав одкоша.
• Спіймала поліція облизня і змушена була Дениса випустити на волю.
• Діставши облизня, таки тікає, намагається притИснУтись до землі і загубитись на тлі дерев.
• У цьому одвічно бентежному місті ловлять облизня і моторніші та спритніші за мене.
• Віриш ти, що ця свердловина дасть нафту чи газ, чи отак, спіймавши облизня, ми пІдемо звідси?
• Чоловік підійшов до гурту з-за людських спин, наставив вухо, щоб слухати, але його ходу почули, і він мусив схопити облизня.
• Ледар літо спав, восени облизня спіймав. А це відоме українське прислів’я вчить, що лінощі призводять до невдачі.

Впевнена, мої ошатні слухачки, що за вами усі парубкИ упадали та й облизня спіймали. Але, знаю, що знайшлися спритні й ошатні чоловіки, що таки з облизнем від вас не пішли.

А спробуйте лишень механічно перекласти вислів «піймати облизня» російською мовою.
І що з того вийшло у вас? Отож-бо, вийшло якесь таке кострубате, як-от «поймать облизывание».
Бо й дарма що всі слова тут росіяни можуть знати або перекласти, але їм важко збагнути, який зміст криється в цих словах, від яких наче віє нісенітницею. Бо принципи тлумачення фразеологізмів є відмінними від принципів тлумачення слів, оскільки фразеологізми у мові — це якісно інша мовна категорія, якщо порівнювати зі словом.

Але у такому становищі можуть опинитися й вдумливі українці, коли доводиться часом читати незграбно перелицьовані з російської мови, тобто «недоперекладені» вислови. Наведу приклад.

Є російський вислів «от ворот поворот». «Від воріт поворот» — це вже калька. Це вкотре доводить, що не варто дослівно перекладати стійкі словосполучення.

А ошатною українською варто сказати:

• «повертати голОблі»;
• «дати / давати відкоша або діставати / дістати відкоша»;
• «дати або піднести гарбуза».

Чому так? Все просто насправді. Адже ці вислови походять від обряду сватання. З проханням висватати дівчину пАрубок звертався до своїх батьків, а вони вже вибирали сватів для такої поважної справи. Це були шановані в селі люди. Окрім того, вони мали бути дотепними й красномовними. Ось вам і народна ментальність та колорит, про що я раніше завбачливо казала, пояснюючи фразеологізми. Свати вирушали, як смеркне: ніхто зайвий не завадить, менше лихих очей бачитиме та й менше хто знатиме, якщо буде відмова. Зазвичай приїжджали свати до воріт нареченої, яку хотіли сватати, а коней залишали перед ворІтьми.

СтАрости гупали тричі по три рази ціпком у двері й просили дозволу ввійти. Зайшовши до хати з хлібом у руках і привітавшись, стАрости натяками починали розмову про мету свого візиту, і якщо раптом одержували / отримували відмову, тобто таки спіймали згаданого нами раніше облизня, то їм нічого більше не лишалось, як повернути віз у зворотний бік, тобто повернути голоблі назад додому, рухатися в зворотному напрямку. Бо ж голобля — це одна з двох жердин, прикріплених кінцЯми до передньої частини воза чи то санЕй, в які й запрягають коня.

Коли ж дівчина таки не погоджувалася виходити заміж чи зустрічатися з ким-небудь; відмовляла у сватанні чи то залицянні, то ще казали, що вона дала відкоша або одкоша.

Нумо приклади розглядати:

• Вона дівчина, сам знаєш, строга, дає йому відкоша. То він і ремствує.
• Треба йому знов дати одкоша. Маю надію, відчепиться!
• Якби я кожен раз, відкоша даючи, лила ще сльози, то в мене б очі вилиняли досі!
• Роман заслав стАростів до однієї дуже гарної дівчини, але вхопив від неї облизня, потім заслав стАростів до другої і потяг гарбуза.

А гарбуз тут яким боком, Світлано?

«Дати або піднести гарбуза» — це народний символ відмови у весільному обряді сватання: коли зі стАростами приходив нелюб, то дівчина, відмовляючи пАрубкові, за якого її сватають, дійсно колись підносила йому гарбуза. Те, що ця городня рослина стала знаком відмови, на думку дослідників, має суто (а не «виключно», бо це калька) практичне підґрунтя. Вживання гарбузових страв заспокійливо діє на організм, стримує статевий потяг. Імовірно, що юнак, якому на сватанні давали гарбуза замість рушників, мусив пригоститися ним: чи гарбузовою кашею, чи шматком печЕного гарбуза, унаслідок чого інтерес до дівчини пропадав.

Я не знаю, чи було це образливо, чи, навпаки, тактовно й мудро, то вже треба питати парубків, які сваталися. Але, думаю, молоді чоловіки боялись, щоб під час сватання дівчина не винесла гарбуза.
Знаю, що в низці регіонів якщо відповідь дівчини була ствердною, то сватів перев’язували рушниками або підносили їм на хлібі хусткИ чи рушники. Нареченого дівчина перев’язувала хусткою. Тоді обговорювали придане.

Хоч живемО в одній країні, але кожен край має свої звичаї. Втім, коли дівчина відмовляла у сватанні, хлопцеві давала гарбуза — на тому й кінець, нема вороття.

— Анцю, а чого це ти цього року гарбузів не садила?
— Та Іван надумав женитися, то гарбузів буде доста.

Тож «бенкет горою» не вдасться, бо, по-перше, це скалькований вислів з російської, а, по-друге, звучати він має так: «бенкет на всю губу».

Ще кажуть іронічно «скуштувати гарбузової каші» — тобто знову ж таки дістати відмову при сватанні, залицянні.

«Думаєш, не знаю, скільки залицяльників біля неї кружляло, як мухи? А всі впіймали облизня, гарбузової каші скуштували!» — знаходимо ці два ошатні фразеологізми у Євгена Гуцала.

Втім, якщо ви на сторінках вашого улюбленого чтива прочитаєте раптом «скуштувати каші», маю на увазі, якої-небудь, знайте, що це також фразеологізм, що означає «зазнати багато горя, лиха; набідуватися».

Наприклад, ті, що скуштували окупаційної каші, набралися лиха, рватимуться в бій, аби відомстити за все, що їм судилося пережити.

А щодо виразів:

• «повертати голоблі»;
• «дати / давати відкоша або діставати / дістати відкоша»;
• «дати або піднести гарбуза»,

— то згодом їх почали вживати в будь-якому випадку відмови на якусь пропозицію чи у чомусь взагалі, протидії комусь або щоб влучно, дотепно відповідати кому-небудь.

Як цими фразеологізмами поповнити картотеку нашого слововжитку? Поки ви міркуєте, я допоможу з цим!

А я, знаєте, ледве втрималася, щоб не повернути голоблі.

• Нічого не вийде! Повертаймо голоблі!
• Якби ж то знати, куди і як повернути голоблі.
• Як розгніваюсь, то завжди даю відкоша.
• Дайте йому одкоша проти такої філософії.
• Не те, щоб Юрій неспроможний дати відкоша, та з остраху розгубився, знітився.
• Заплутаних запитань їй більше не ставили. Бо вчителька швидко зорієнтувалась, вміла дати відкоша розумникам.

Також українцям важко второпати, що це за вислів «Кричати на всю Іванівську»? Цю вулицю обійшла якась сенсація? Ага. Хіба що намагалася обійти калька з російської. Але безуспішно. Отже, крилатий вислів «Во всю Ивановскую», що насправді має такий звуковий ошатний український вигляд «на всі зАставки або на всі спУсти й зАставки; кричати на все горло; кричати щосили, щодуху; скільки є сили; дуже», народився в Єлисаветграді й зафіксували його російські лексикОграфи до заснування міста Кропивницького та появи в ньому вулиці Іванівської, що свою первісну назву отримала від равелІну на честь Святого Іоана.

Втім, засмучуватися не варто. Вулиця Іванівська до наведеного вище фразеологізму все ж має стосунок. Отже, фразеологізм «на всі заставки» чи то «на всі спУсти й зАставки» означає «скільки є сили», тобто дуже голосно, гучно, швидко і таке інше, що можна аж горло надірвати… так кричати.

Адже як зазначив Володимир Босько у газеті «Народне слово»: «Голос ця єлисаветградська вулиця дійсно, як жодна інша в місті, мала настільки потужний, що до нього дослухалися не лише на Єлисаветградщині, а й далеко за її межами. Воно й не дивно, адже саме на ній народжувалася місцева преса. Тож Іванівська (а з 1926 року вулиця Луначарського) — це передовсім «газетна вулиця». А найголовніше, звичайно, те, що на ній живе наша газета «Народне слово». До слова, зауважу, редакція газети «Народне слово» у Кропивницькому досі тішить нас випрасуваними та причесаними літерами й словами, тільки тепер ця вулиця має ім’я В’ячеслава Чорновола.

Іще такого облизня можна скуштувати чи піймати, тобто такої невдачі у якій-небудь справі зазнати, якщо частину топ- із числівниками поєднати.

Йдеться про всюдисущі «топ-3», «топ-5», «топ-100» тощо. Але це грубі помилки. Чому? Адже здебільшого у масмедіа заголовки дрижать від засилля цих «топ-3», «топ-5», «топ-10 помилок», «топ-15 висновків про спілкування», «топ-100 найвпливовіших людей» тощо.

Розумію, від таких новин можуть не просто зелені листки на вазонах задрижати, а навіть всохнути. Бо вони в Український правопис зазирнути не можуть, а ми — так. І зробимо це зараз. Як добре, що у вас є Світлана Біла, яка у авторському подкасті «Ошатна українська» на Громадському радіо вам про все розповість, розтлумачить, роз’яснить добірно та якісно.

Почнімо з того, що Нацкомісія зі стандартів державної мови затвЕрдила Український правопис як стандарт державної мови, тобто дія та обов’язкове його застосування поширюється на всі сфери суспільного життя, визначені в законодавстві, зокрема в Законі України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», а в Українському правописі чорним по білому у примітці 2-ій на сторінці 47-ій йдеться про те, що частину топ- із числівниками не поєднуємо.

Далі з подробицями про це.

• Річ у тім, що з префіксами, до прикладу, пре-, при-, прі-, між-, над-, од-, об- тощо та іншомовними частинами, що визначає кількісний вияв чого-небудь (вищий від звичайного, дуже високий, слабкий, швидкий та ін.), як-от: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, прем’єр-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш- числівники зовсім не поєднувані.
• Тобто механічно перенесені з англійської мови словотвірні моделі, а точніше, кальковані монстри чи то монстренятка на кшталт «топ-1», «топ-3», «топ-5», «топ-10», «топ-15», «топ-20», «топ-100» тощо — це такі ж неправильні утворення, як-от «преодин» чи «над-1», «мікро-3», «максі-5», «архі-10», «ультра-15», «супер-20» або «преміум-100». Ви ж так не кажете, правда? А чому? Бо вони порушують не лише правописні, а й мовні норми загалом.

Натомість українська мова має вдосталь ошатних засобів, щоб описати і пояснити значення чогось найкращого, найпершого, найважливішого або найгіршого. Але точно не «найостаннішого», бо останній — це той, що закінчує собою ряд чогось; той, після якого немає іншого подібного, тож «найостанніший» уживати не слід. «Останній» не має ступенів порівняння, отже, говорімо просто — останній.

Нумо до прикладів, щоб зрозуміти, як слід будувати лексично та граматично правильні речення:

❌ ТОП-3 найпопулярніші мовні подкасти.

О, ні! Так не можна говорити і писати. Чому? Бо запозичена з англійської мови частина топ- означає вже найвищу позицію, найкращу частину чогось. А слово «найпопулярніші» у цьому реченні — найвищий ступінь порівняння прикметників. Окрім того, що частину топ- не можна поєднувати з числівниками, вийшло щось на кшталт «найнайпопулярніші».

— А як перебудувати правильно це речення, Світлано?
— Усе просто!

✅ Три найпопулярніші мовні подкасти.
✅ Рейтинг трьох мовних подкастів.
✅ Добірка трьох найкращих мовних подкастів.
✅ Найпопулярніші / найкращі мовні подкасти.

❌ Фахівці назвали топ-5 найпоширеніших помилок в українській мові.
✅ Фахівці назвали 5 помилок в українській мові.
✅ Фахівці назвали найпоширеніші п’ять помилок в українській мові.
✅ Фахівці назвали найпоширеніші помилки в українській мові.

❌ У рейтинзі — топ-5 онлайн-курсів.
✅ У рейтингу — 5 онлайн-курсів.

Замість ❌ «топ-10 книжок»
варто писати і говорити: ✅ «10 найкращих чи 10 найпопулярніших книжок».

❌ Хто входить у топ-20 високооплачуваних акторів та акторок світу?
✅ Хто входить до двадцятки високооплачуваних акторів та акторок світу?

Не ❌ ТОП-30 міні-серіалів цього року.
А ✅ 30 мінісеріалів (пишемо разом) цього року.

❌ Топ-500 найвпливовіших людей світу.
✅ П’ятсот найвпливовіших людей світу.
✅ Рейтинг п’ятисот найвпливовіших людей світу.

Неправильним є також речення ❌ «Цього року робота митця не потрапила до топ-10 у професійній категорії».

А як правильно?

✅ Цього року робота митця не потрапила до десятки найкращих у професійній категорії.
✅ Цього року робота митця не потрапила до першої десятки у професійній категорії.

Але нехай у вашому житті завжди будуть топрезультати. Агов, Світлано, але ж ти казала, що з частиною топ- не можна поєднувати! Саме так, не можна поєднувати числівники. Числівники. Мої ошатні слухачі та слухачки. Які ж ви в мене уважні.

Увага! Але іменники з частиною топ- поєднуємо цілком і пишемо разом, наприклад:

• топменеджер,
• топмодель,
• топпереваги,
• топгравець,
• топновина,
• топтелеведуча,
• топжурналіст.

Тож топзвершень та топрезультатів вам, не спіймавши жодного облизня, у корекції свого ошатного активного словника, що є біологічною потребою здоровʼя грамотного національного організму. А, навпаки, давши відкоша усім калькованим монстрам чи монстреняткам з російської та англійської мов. А подкаст

«Ошатна українська» зі Світланою Білою на Громадському радіо буде на сторожі ваших, впевнена, супервдалих (пишемо теж разом) спроб. Обіймаю!