Проблема науковців не в поганій англійській, а в небажанні розвиватися, — Ковтунець

Суд зобов’язав Міністерство освіти змінити вимоги для отримання вчених звань професора та доцента

Ведучі

Любомир Ференс,

Євгенія Гончарук

Гостi

Володимир Ковтунець

Проблема науковців не в поганій англійській, а в небажанні розвиватися, — Ковтунець
https://static.hromadske.radio/2017/03/hr_rankova-hvylya-17-03-09_kovtunets.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/03/hr_rankova-hvylya-17-03-09_kovtunets.mp3
Проблема науковців не в поганій англійській, а в небажанні розвиватися, — Ковтунець
0:00
/
0:00

У студії «Громадського радіо» — заступник міністра освіти і науки України Володимир Ковтунець.

Євгенія Гончарук: Які можуть бути наслідки цього рішення?

Володимир Ковтунець: Жодних. Питання, про яке ми зараз говоримо, потребує більш фундаментального вирішення. Впродовж 10 років Міністерство освіти і науки, очолюване різними керівниками, намагалося встановити правила гри, які підвищать якість роботи наукових працівників. На превеликий жаль, ми залишаємось в рамках старої радянської парадигми. І в цих рамках жодне рішення не буде оптимальним. На слуху зараз розмови про рівень володіння англійською мовою. Питання поставлено абсолютно неправильно. З одного боку, без англійської мови науковцю в науковий світ не вийти. Але, з іншого боку, первинною є не англійська мова, первинним є результат, з яким науковець виходить у науковий світ. І от зараз ми поставили на перше місце англійську мову. Судом це було визнано дискримінаційним, бо в постанові Кабміну № 656 йдеться про рівень B2 з іноземних мов загалом, а в наказі це звужено лише до англійської. Тим самим ми змушуємо молодих науковців витрачати час та грошові ресурси на те, щоб отримати цей сертифікат B2, що дає невеличку надбавку до зарплати, замість того, щоб працювати над науковими результатами. Позавчора у Британській раді відбулась презентація дослідження «Стан викладання англійської мови в українських університетах». Фахівці з Британії провели дослідження на прикладі 15 університетів. Їхній висновок співпадає з тим, про я казав. Викладачів змушують писати якісь методички та публікувати свої статті в якихось журналах, щоб отримати якусь прибавку до зарплати в той час, коли МОН повинні були б мотивувати своїх викладачів англійської мови розробляти нові методики викладання і давати студенту якісне знання англійської мови. Наші підходи до вирішення цієї проблеми були визнані неефективними.

Любомир Ференс: Я здобув освіту в європейському університеті. На Заході знання англійської мови не обговорюється. Знання англійської мови — це ключ до друкування в іноземних виданнях. Англійська мова — це мова науки. Коли в Україні можна буде говорити про те, що ти мусиш знати англійську мову? Для вас такі суперечки не виглядають дивними?



Володимир Ковтунець: Звичайно, це дивно і неприродно. Ми хочемо поставити якісь формальні рамки замість того, щоб вимагати якісних результатів. Багато моїх знайомих колег-математиків, які не отримували жодних сертифікатів володіння англійською мовою, є бажаними гостями у провідних університетах світу. І їхня англійська всіх задовольняє. Володіння іноземною мовою на рівні B2 або C1 — це освітня кваліфікація, і цю вимогу потрібно виставляти тоді, коли людина здобуває освіту.

Коли ми говоримо про звання доцента, професора і старшого дослідника, ми говоримо про професійні кваліфікації. Тобто ми вже пропустили той рівень, на якому треба ставити вимоги до освітньої кваліфікації. Вимоги до освітньої кваліфікації мають бути виставлені в аспірантурі. Причому оплата цих іспитів має здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету. Але тоді викладач, який веде курс англійської мови для такого аспіранта, має володіти нею хоча б на рівні C1. За оцінкою наших британських колег, в українських університетах трохи більше 60% викладачів справді добре володіють англійською мовою і мають більш-менш пристойні методики викладання. Хоча всі підручники, які у нас видаються, були визнані непридатними для якісної освіти.

Любомир Ференс: Чи не вважаєте ви, що в нас надання титулів професорів та доцентів були неправильними? Бо якщо ти не володієш провідними мовами науки, то ти не заслуговуєш звання доцента або професора.

Володимир Ковтунець: Вони були неправильними і залишаються неправильними. Взагалі, підхід до присвоєння вчених звань і оплата праці є неправильними. Для отримання звання доцента потрібно витратити 2000-2500 тисячі гривень на те, щоб скласти іспит на рівні B2, і приблизно 7500 тисяч гривень на те, щоб опублікувати хоча б одну статтю в Scopus. Сумарно — 10 000 гривень. Надбавка до зарплати не перевищуватиме 1000 гривень. Врахуємо, що на підготовку до іспиту людина має витратити певний час. Молода людина мусить інвестувати 10 000 гривень для того, щоб отримувати цю надбавку. А далі починається найгірше: ця надбавка стає довічною рентою. Незалежно від того, як доцент чи професор працює, ми платимо йому надбавку. Ми не запитуємо його про результати навчання, він має гарантовану оплату.

Любомир Ференс: І науковцю вже немає сенсу розвиватися.

Володимир Ковтунець: Абсолютно. Я не кажу про всіх. Економічна система побудована таким чином, що вона не стимулює до якісної роботи. Безумовно, є дуже багато хороших наукових колективів, є багато прекрасних вчених. Але поруч розвелась величезна кількість недобросовісних так званих вчених з титулами.

Все, що ми робитимемо у цих рамках, буде неефективним. За сертифікатами і за публікаціями завжди стоять якісь бізнес компанії.

Євгенія Гончарук: Без знання мови наше наукове товариство вариться у власному болоті, подекуди не знаючи, що щось подібне вже винайшли.

Володимир Ковтунець: Воно і зі знанням мови буде варитися в цьому болоті. Ukrainian Research and Academic Network (URAN) отримала пільговий доступ до внутрішньої бази Web of Science. Університети можуть мати доступ за дуже скромну ціну. Це більше 100 підключених установ університетів. У нас немає трафіку. У нас немає попиту. В Україні вже сформовано середовище, яке є ізольованим від світу, яке займається своїми внутрішніми проблемами і не цікавиться тим, що відбувається навколо. Винятком є дуже суттєва частина дослідників, які працюють над сучасними проблемами і яким потрібне це спілкування зі світом. У нас, особливо в гуманітаристиці, сформоване внутрішнє середовище, яке зациклене на наших внутрішніх неактуальних проблемах, і мова їх не рятує.

Після того, як ми отримаємо офіційний звіт Британської ради, я думаю, що ми підготуємо окрему постанову Кабміну. Бо починати треба не з процесорів і доцентів. Починати потрібно з магістрів і доктора філософії.

Євгенія Гончарук: Виходить, що поки що ми ставимо хрест на тих науковцях, які працюють вже? І зміни можливі тільки якщо ми почнемо з нуля?

Любомир Ференс: Яким є віковий ценз? Коли ми можемо говорити, що професор чи доцент є неконкурентоспроможним?

Володимир Ковтунець: Немає вікового цензу. Я знаю 70-річник, які успішно працюють, і 30-річних, які захистивши кандидатську і докторську, взагалі нічого більше не роблять.

В науці, як і в мистецтві, людина або захоплена процесом, або позиціонує себе як заробітчанин.

Вимогами, що стосуються присвоєння вчених звань, ми стимулювали збільшення кількості докторів наук і кандидатів наук. Попиту на ринку праці на них немає, тільки на освітньому ринку. Якість цих дисертацій дуже невисока.

По-перше, зараз ми почнемо готувати окрему постанову уряду про вивчення іноземних мов. Рівень B2 з англійської мови має бути записаний в державний стандарт доктора філософії. Немає B2 з англійської — немає доктора. Так само рівень потрібно підняти до магістрів. Причому це треба прописати таким чином, щоб нас в суді не звинувачували в дискримінації.

По-друге, треба міняти економічну основу науки і вищої освіти. Не може бути фіксованих доплат. Заробітна плата має бути заробленою. Ми мусимо зробити університети відповідальними за результати своєї роботи. Гроші мають даватися на студента, плюс додаткові гроші за якість роботи. Університет в свою чергу має отримати автономні права, щоб збільшувати заробітну плату тим, хто успішно працює.