«Громадське радіо»
Ірина Славінська: Які права трудящих порушуються наразі в Європі?
Віталій Дудін: Сьогодні у світі, враховуючи економічну кризу, гасла про захист гідної праці вважаються мало не екстремістським. Наприклад, у Франції людей розганяють водометами.
Це вказує на те, що соціальна проблематика стає знову такою ж гострою, як вона була у попередні століття.
І якщо характеризувати загалом європейське законодавство, то воно в деяких питаннях передбачає навіть нижчі стандарти, аніж в Україні. Наприклад, більш короткий строк попередження про звільнення або тривалість робочого тижня, яка може складати 48 годин.
Лише боротьба працівників профспілок дозволяє підняти ці стандарти на більш високий рівень локально. І тому у Франції робочий тиждень тепер складає 35 годин.
В Україні низовий тиск на владу розвинений, на жаль, не настільки активно.
Ірина Славінська: Тобто в Україні профспілки не настільки дієві?
Віталій Дудін: В нас роботодавці не спілкуються з профспілками, як це робиться в країнах Європи.
Лариса Денисенко: Якщо ми будемо європеїзувати законодавство, то потрібно пояснювати людям, що захист своїх прав — це їх обов’язок. Тому що самозахист, тиск та вміння працювати з наймачами — це дуже корисні знання.
З якими проблемами ще стикаються трударі у Європі?
Віталій Дудін: Загалом, вважається, що Франція, Італія та Німеччина — це країни з найбільш жорстким трудовим законодавством в Європі. Роботодавці на нього часто скаржаться та використовують робочу силу в інших країнах зокрема, в країнах третього світу, і впроваджують свого роду соціальний демпінг, знижуючи соціальні стандарти і таким чином запрошують капітал.
Ірина Славінська: Наші профспілки, насправді, не виконували своїх функціональних обов’язків за часів мого студентства. Чи така ситуація зберігається і зараз?
Віталій Дудін: Наведу деякі факти: кількість людей, об’єднаних в профспілки в Німеччині і України кілька років тому була майже однакова — 8 мільйонів людей. Це велика цифра. Тепер подивимось на дані з оплати праці — в Україні місячна зарплата некваліфікованого працівника складає $119, а в Німеччині — $1904. Тобто, різниця в 20 разів. Тобто, наші профспілки сприймаються як формальність, і на них ніхто не звертає уваги.
Лариса Денисенко: Чи може профспілка на своєму локальному рівні вибороти кращі умови праці і, відповідно, вищу заробітну плату?
Віталій Дудін: Очевидно, що профспілки мають це робити. В Україні взагалі сама найнижча заробітна плата в Європі і сама коротка відпустка на рік.
Ірина Славінська: Що ви можете сказати про безробіття молоді в Європі, адже ми знаємо, які численні студентські протести проходили нещодавно?
Віталій Дудін: У всій Європі відмову держави проти працевлаштування студентів, молоді, розглядають як звуження своїх прав.
В Україні ж з’явилась протилежна тенденція — в нас скорочення функцій держави розглядають як крок до демократії. Це не завжди так. Дійсно, процес пошуку роботу для випускників часто зводився до формальності, тому що гідної роботи університети знайти не могли. Зараз в Україні хочуть скасувати цей обов’язок.
Україну і Францію ще поєднує те, що і в нас, і в них створюються закони для того, щоб спростити строкові трудові відносини, тобто найм на певний термін.
Ірина Славінська: Які є ще гарячі точки є на карті боротьби Європи за свої права?
Віталій Дудін: Є проблема, що люди все частіше залучаються до тимчасових, разових робіт. Це навіть не строкові договори, в цивільно-правові угоди, за якими роботодавець взагалі не несе зобов’язань по наданню відпочинку або забезпеченню техніки безпеки.
Взагалі сьогоднішні реформи у сфері праці відбуваються на неліберальних принципах, тобто в інтересах бізнесу, і голос трудящих в різних професіях враховується рідко. Їм доводиться влаштовувати мільйонні демонстрації, щоб їх позиція бралась до уваги.