СБУ мала би попросити в МЗС країн-партнерів притримати заяви про «вбивство» Бабченка, - Тетяна Попова

Експертка зі стратегічних комунікацій громадської організації «Інформаційна безпека» Тетяна Попова – про спецоперацію СБУ, «вбивство» Бабченка та реакцію закордонних ЗМІ

Ведучi

Євгенія Гончарук

Гостi

Тетяна Попова

СБУ мала би попросити в МЗС країн-партнерів притримати заяви про «вбивство» Бабченка, - Тетяна Попова
https://static.hromadske.radio/2018/06/hr-rh-2018-06-02_popova.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/06/hr-rh-2018-06-02_popova.mp3
СБУ мала би попросити в МЗС країн-партнерів притримати заяви про «вбивство» Бабченка, - Тетяна Попова
0:00
/
0:00

«Якби ми просто викликали за декілька тижнів до цього представників трьох посольств, вони би самі потім прокомунікували навіть зі своєю пресою». – говорить Тетяна Попова.

 

Євгенія Гончарук: Ми, журналісти, та загалом багато українців намагаються осмислити історію щодо спецоперації з інсценування вбивства російського журналіста Аркадія Бабченка. На ранок наступного дня після того, як у СБУ сказали, що він живий, ви вже зробили певний моніторинг іноземних ЗМІ.

Я так розумію, інформація про «загибель» і про те, що він живий, викликала надзвичайний ажіотаж. Наскільки багато писали про це в західних ЗМІ?

Тетяна Попова: Досить очікувано, що писали багато. Мені здається, з таймінгом цього періоду, коли всі думали, що Бабченко загинув, і до моменту, коли він з’явився на прес-конференції, пройшов занадто великий проміжок часу. Можливо, не варто було так сильно затягувати процес. Звісно, спочатку написали про загибель – і росіяни тут підігрували та все більше роздмухували цю історію. Пізніше наступного дня у вечірні новини потрапила новина про те, що він все-таки живий.

Коли я робила моніторинг, це буле ще перша реакція. І перша новина була про те, що він живий – і це, звісно, позитив. Зараз це вже третій етап новин, коли розбирається сама операція та робиться її аналіз. Тут, звісно, новини для України не дуже позитивні.

Євгенія Гончарук: Чи треба було прокомунікувати з міністром закордонних справ, можливо, ще з кимось про те, що, приміром, не варто було одразу коментувати? Не йдеться про розголошення, але що треба уникати коментарів.

Тетяна Попова: Я думаю, це треба було зробити не тільки з нашими міністрами іноземних справ, а з представниками міністерств іноземних справ країн-партнерів. Хоча б з британцями, американцями, французами.

Євгенія Гончарук: Не писати – наскільки це взагалі раціональне прохання? Чи можна в таких історіях прокомунікувати так: «Не пишіть поки що».

Тетяна Попова: В принципі є рекомендація, наприклад: притримайте інформацію на декілька годин. За ці декілька годин відбувається брифінг і виводиться людина, за цей час фотографія, де нібито він загинув, потрапляє до замовника, замовник відправляє гроші, арештовується. Після того можна одразу показувати, що насправді відбувалося. Така операція була зроблена не так давно ФБР спільно з нашими спецслужбами відносно Константиновського.

Євгенія Гончарук: В чому цього разу проблематика, адже журналісти об’єктивно побачили відомості у Фейсбуку, почали перевіряти?

Тетяна Попова: Я не розумію двох речей. Якщо треба затримати замовника, то навіщо було так широко це викидати в медіа? А друге – навіщо було офіційним особам коментувати це. В ситуації з Константиновським я навіть не пам’ятаю, щоб хтось взагалі десь коментував.

Євгенія Гончарук: Чи можна говорити, що одна з причин негативного фідбеку на рівні медіа – недооцінка масштабу розголосу щодо постаті самого Бабченка?

Тетяна Попова: Недооцінка того, як відреагують міжнародні ЗМІ та міжнародне співтовариство на обман. Тому що з точки зору, умовно кажучи, країн Великої сімки, їхні уряди такого довгого та такого масового обману собі би не дозволили. У них є чітка позиція, що на своєму населенні вони не використовують інформаційно-психологічні спецоперації. Друге – в них у таких випадках офіційні особи не коментують, уникають коментування. Якщо їм треба інсценувати вбивство, щоб затримати замовника, офіційні особи намагаються не коментувати, а іншим чином надати замовнику інформацію, що вбивство нібито відбулося. І третє – координація та інформаційна співпраця з партнерами. Якби ми просто викликали за декілька тижнів представників трьох посольств, вони би самі потім прокомунікували це навіть зі своєю пресою.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.