facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Що повезе Україна на 69-й Каннський кінофестиваль?

69-й Каннський кінофестиваль відкривається 11 травня. Тоді ж розпочинає роботу кіноринок і український павільйон, де продаватимуть і презентуватимуть наше кіно світові, — повідомляє Пилип Іллєнко

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 5 хвилин

Про фільми, які повезуть на цьогорічні «канни» та події, на яких можна буде купувати готові українські стрічки говоримо з головою Державного агентства з питань кіно Пилипом Іллєнком.

Анастасія Багаліка: Напередодні фестивалю у Каннах з’явиться український павільйон. Що це буде?

Пилип Іллєнко: Під час великих фестивалів (таких як Каннський і Берлінський) проходять події у вигляді кіноринків. Один із найбільших у світі — кіноринок на Каннському міжнародному кінофестивалі. На ньому є павільйони різних країн. Україна вже не вперше має свій, цього року також матиме.

У цьому павільйоні є різноманітна інформація про сучасні українські фільми (і готові, і ті, що лише виробляються). Там відбуваються різні презентації, ділові зустрічі. Це направлено на промоцію українського кіно на світовому ринку. Цей павільйон можна порівняти з кінопосольством країни на цій важливій події. Будуть проводити також ринкові покази готових українських стрічок.

Цей павільйон можна порівняти з кінопосольством країни на цій важливій події

Ірина Соломко: Що саме будуть показувати?

Пилип Іллєнко: Підкреслюю, що це не участь у фестивалі. Йдеться про закриті покази, на які можуть потрапити представники кіноіндустрії: потенційні дистриб’ютори, агенти з продажу фільмів, а також фестивальні відбірники. Йдеться про фільми, які останнім часом були створені за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

Фільм «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка, «Моя бабуся Фані Каплан» Олени Дем’яненко, «Тепер я буду любити тебе» Романа Ширмана. Крім того, буде показний фільм «Гетьман», який створений незалежно за приватні кошти. І повнометражний 3D анімаційний фільм «Микита Кожум’яка».

Ірина Соломко: Що це дає для наших кіномитців?

Пилип Іллєнко: Це ринок. Такий, де ви приходите купувати кров’янку чи сир. Це те саме, тільки ви купуєте фільми. Той, хто виробляє фільми намагається показати, розказати про своє кіно, знайти потенційних покупців. Фестивальні відбірники обирають фільми для своїх фестивалів, дистриб’ютори також шукають цікаві фільми.

Ірина Соломко: Наскільки ефективно Україна брала участь на цьому кіноринку у минулі роки?

Пилип Іллєнко: Там не ведеться формальний облік підписаних контрактів. Можуть відбутися зустрічі, початок співпраці. Разом з тим, йдеться і про фільми, які ще неготові.

Кіноіндустрія — це доволі закрите середовище. Щоб почали звертати увагу і серйозно ставитися до тебе, треба інтегруватися, знайомитися, займатися налагодженням зв’язків. Адже про нас дуже мало знають.

Кіноіндустрія — це доволі закрите середовище. Щоб почали звертати увагу і серйозно ставитися до тебе, треба інтегруватися, знайомитися, займатися налагодженням зв’язків.

Анастасія Багаліка: Як функціонує цей кіноринок? За якими критеріями подобаються чи не подобаються фільми?

Пилип Іллєнко: Це дуже широке питання. Кожен фільм має свою цільову аудиторію, форми розповсюдження. При правильному підході можна продати майже все. Тут все дуже індивідуально. Стратегія дистриб’юції формується ще на етапі підготовки проекту. Тому важливо брати участь у таких заходах, щоб презентувати фільми, які ще знаходяться у виробництві і на етапі розробки; щоб вже готувати подальшу долю фільму. Такі речі і відбуваються на кіноринках.

У нас буде ряд заходів, спрямованих на розвиток зв’язків з європейськими продюсерами, між нашими продюсерами. Ми, як державна структура, не можемо собою підмінити приватну ініціативу. Але наше завдання — сприяти цим процесам. За підтримки наших партнерів ВБФ «Ініціатива заради майбутнього» буде проведений бізнес-ланч, який називатиметься «Meet Ukrainian Producers». Ми запрошуємо колег з Європи і не тільки. Це буде діловий обід, де можна буде познайомитися та зав’язати корисні ділові контакти.

Ірина Соломко: Наскільки індустрія пост-продакшн розвивається та розуміє виклики. Чи є розуміння, як потрібно працювати, щоб твій фільм подивилися в Україні і світі?

Пилип Іллєнко: Треба розуміти, що на виробництві доля фільму не закінчується. Потрібно виводити фільми у прокат, показувати по телебаченню. Зараз є нові форми розповсюдження і перегляду фільмів. В тому числі, і з використанням Інтернету.

На жаль, сьогодні основний акцент в державній підтримці дається підтримці виробництва. Ми пропонуємо ряд законодавчих змін, які б дозволили державі більш ефективно підтримувати інші етапи життя кінострічки. Це важливо, бо сьогодні в Україні один з найнижчих у світі показників присутності національного контенту у власному прокаті. У Франції більше половини фільмів у прокаті — французькі.

В Україні один з найнижчих в світі показників присутності національного контенту у власному прокаті.

Ірина Соломко: Чому в українських кінотеатрах так мало українського кіна? Часто митці розповідають про цікаві документальні стрічки і кажуть, що мережі не хочуть брати українське кіно.

Пилип Іллєнко: Документальні стрічки в світі ніхто не показує в кінотеатрах. Якщо йдуть в прокаті — це поодинокі випадки. Не треба намагатися показувати в кінотеатрах те, що там не йде масово. Якщо ми хочемо робити контент для кінотеатрів, треба робити такий, що дивляться люди, які туди ходять. У них є певні очікування та смаки.

Документальне кіно треба показувати в Інтернеті, по телебаченню. Можливо, мати обмежений прокат в одному-двох кінотеатрах кожного міста. Але про масовий прокат не буде йтися.

Якщо говоримо про прокат у кінотеатрах, треба говорити про жанрове кіно. Воно є, але його недостатньо. Треба розуміти, що кіно не з’явиться за один день. Процес виробництва фільму триває рік-півтора мінімум. Коли говоримо про розвиток кіноіндустрії, маємо розуміти, що ефект від цих дій буде пізніше.

Ірина Соломко: Українські кінематографісти налаштовані на масовий сегмент?

Пилип Іллєнко: Сьогодні вони роблять різні фільми: жанрові, фестивальні. Вони є, але їх треба більше.

Анастасія Багаліка: Українські продюсери на Каннах будуть знати, що і кому продавати? Яка команда продюсерів поїде?

Пилип Іллєнко: Вони ж професіонали. Звичайно. Кожен продюсер бере індивідуальну участь. Він реєструється, має заплатити певні кошти, щоб отримати акредитацію. Ми не займаємося організацією поїздок продюсерів. Наше завдання — організувати платформу на кіноринку, яка була б базою.

Ірина Соломко: Скільки вже людей заявили, що будуть на українському павільйоні?

Пилип Іллєнко: Якщо не помиляюсь, продюсерів буде більше 20. Беруть участь представники всіх великих компаній. Крім того, будуть представлені молоді режисери. За підтримки ВБФ «Ініціатива заради майбутнього» вони зможуть потрапити на сам фестиваль і на кіноринок. Їх фільми будуть представлені у програмі «Short Film Corner». Так вони зможуть почати занурюватися у професійний світ.

Поділитися

Може бути цікаво

«Щоб зібрати 300-тисячне угрупування, росіянам треба 10 місяців мобілізації» — Киричевський

«Щоб зібрати 300-тисячне угрупування, росіянам треба 10 місяців мобілізації» — Киричевський

«Українці почали ставитися до локальних продуктів з повагою» — Анастасія Аргунова

«Українці почали ставитися до локальних продуктів з повагою» — Анастасія Аргунова

Марта Дичок: Вважаю за честь бути у персональному санкційному списку РФ

Марта Дичок: Вважаю за честь бути у персональному санкційному списку РФ