Гостя ефіру — психологиня Віра Романова.
Віра Романова: Щастя — це та тема, якою я займаюся 3 чи 4 роки. Я вже «настрочила» докторську на цю тему. Вчора у мене з’явилося бажання довести дослідження до кінця. Іра Славінська подзвонила і запропонувала поговорити про щастя.
У нас всі шукають щастя. Зворотній бік щастя — це соціальна справедливість. Не все, що може бути підраховано, має значення, але не все, що має значення, може бути підраховано. Коли говорять про щастя, то всі психологи кажуть про те, як ми це переживаємо.
Існує багато індексів щастя. Є індекс щастя, визнаний ООН для країн, що розвиваються. Є економічний індекс щастя. Є індекс психологічного благополуччя. Він існує років 6 — 7. Цей рівень благополуччя може сказати більше, ніж рівень щастя.
Якщо говорити про рейтинг ООН, то до ного входять три показники:
Цей індекс щастя був винайдений королем Бутану. Це країна, яка знаходиться між Китаєм та Індією в Гімалаях. Цим рейтингом вони привернули до себе туристів. За 7 чи 8 років у них дохід на людину виріс від 110 доларів до майже 2 000 доларів.
Приблизно рік тому ми з друзями обговорювали той факт, що ми самі себе доводимо до емоційного виснаження. Дехто з нас прокидається з соціальними мережами і починає читати новини. Коли ми приїжджаємо на якусь зустріч, намагаємося припаркувати машину поближче до місця зустрічі, починаємо нервувати, що нам не вистачило місця. Припаркуйтеся за два квартали, подивіться на зелені дерева.
У слов’янській культурі ми звикли страждати. Нам треба переживати, що у мене щось гірше, а у іншої людини краще.
Коли ми починаємо порівнювати себе з іншими, ми забираємо у себе трошки щастя.
Щастя починається з нас, з нашого внутрішнього стану. Рейтинги щастя круті тим, що ми не можемо ніяк пов’язати рівень доходу, соціального благополуччя і внутрішнього благополуччя.
Україна є споживацькою країною. За способом мислення про своє життя ми є споживачами. Цього дуже важко позбавитися. Коли ми перестанемо нескінченно задовольняти свої потреби, почнемо думати про самореалізацію, мрії, з’явиться щастя.
Андрій Куликов: Можна сказати, що ми намагаємося задовольнити свою потребу у щасті.
Віра Романова: У мене був бізнесовий клієнт. Він мені сказав, що рівень якості життя вимірюється тим, скільки грошей ти заробив на кінець життя. Я відповіла, що це прикольно мірятися рівнем здобутків на кладовищі. Він два дні не розмовляв зі мною. Потім він запросив мене в офіс. Він начитався рейтингів щастя і запропонував організувати дослідження серед працівників його компанії. Я йому показала споживацький рівень.
На рік він зник, а потім з’явився із онкологічним захворюванням. Ми почали думати, що робити в його компанії. Я десь півроку працювала, щоб знайти в кожній людині «ключик», який зацікавить її життям, а не речима.
Власник мав виробничу компанію, а мріяв стати лікарем. Себе неможливо віднайти, себе можливо тільки побудувати. Це зробити можна тільки тоді, коли ми починаємо мріяти, фантазувати. Коли щось з нашої мрії починає втілюватися у життя, ми починаємо відчувати себе реалізованими і щасливими.