У студії «Громадського радіо» краєзнавець Геннадій Ніколаєнко анонсує Шевченкове свято.
Геннадій Ніколаєнко: 13 березня біля Дзвінкової криниці, зі сторони урочища Межигір’я відбудуться Шевченківські читання. Приїдуть колективи з Переяслав-Хмельницького і місцеві колективи, буде людина яка напам’ять може читати Шевченка 8 годин.
Андрій Куликов: На скільки документально встановлено, що Шевченко бував у тій місцині?
Геннадій Ніколаєнко: Є твори Шевченка. Поема «Чернець» — життя Семена Палія у Межигір’ї, «Невільник», де Шевченко розказує як Катерина знищила Межигірський монастир. «Сліпий», «Швачка», «Заступила чорна хмара» — у всіх цих творах Шевченко згадує Межигір’я.
Є роботи олівцем і пензлем «Старости», «Судна рада», «Петропавлівська надбрамна церква», «Вишгородська набережна».
Зі слів місцевого населення Шевченко написав балади про Семена Палія і Семена Кішку.
Андрій Куликов: Будуть читати вірші, висловлювати думки, а хто музичитиме?
Геннадій Ніколаєнко: Ще весна, холодно, там нема критого приміщення. Все ж буде на природі, в лісі. Тому цього разу без музик.
Андрій Куликов: На якому найцікавішому відзначенні Шевченкових днів вам довелося побувати?
Геннадій Ніколаєнко: Я по сьогоднішній день згадую, як до 155-річчя перебування Шевченка в Межигір’ї встановлювали пам’ятний камінь. Там дороги немає і зараз, а ці люди, ці фанати, серед яких і мій батько, тягли цей здоровенний камінь. Пихали, штовхали, на колодах тягнули і встановили. Це ще при комунізмі діло було.
Андрій Куликов: Що? Де? Коли?
Геннадій Ніколаєнко: Зустрічаємось на зупинці Нові Петрівці центр — 12 км від площі Шевченка або 14 км від метро Героїв Дніпра. Неділя, 13 березня. Збір з 11:00 до 11:40. Потім всі машини шикуються в одну колону, ми підбираємо тих, хто діставався громадським транспортом.
На 12:00 їдемо всім миром до Дзвінкової криниці вшановувати пам’ять нашого Кобзаря, нашого пророка.