facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Шкодую, що раніше не їздили на Донбас, — хормейстер капели «Дніпро»

100-ліття «Щедрика»: на Різдво 1916 року хор «Дніпро» вперше виконав тепер всесвітньовідому композицію українського композитора Миколи Леонтовича. Спілкуємось з хормейстром капели

Шкодую, що раніше не їздили на Донбас, — хормейстер капели «Дніпро»
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

25 грудня (за старим стилем, за новим — 7 січня) 1916 року хор Університету імені Святого Володимира (нині — університету імені Тараса Шевченка) «Дніпро» вперше виконав «Щедрика» Миколи Леонтовича. Про колядки, щедрівки, мистецтво і культуру говоримо з хормейстром хорової капели «Дніпро» Іриною Душейко.

21 січня хор «Дніпро» запрошує на фестиваль «ЕтноЗима у Михайлівському», де буде встановлюватись Національний рекорд із найтривалішого виконання колядок та щедрівок.

Кожної середи у червоному корпусі університету Шевченка проходять безкоштовні концерти хору «Дніпро». Початок о 17:00, вхід вільний.

Дмитро Тузов: Сто років тому саме хор «Дніпро» вперше виконав «Щедрик» Миколи Леонтовича?

Ірина Душейко: Так, сто років тому, 25 січня по старому стилю, 7 січня по новому, був концерт під керівництвом Олександра Кошиця.

Наталя Соколенко: Оксана Забужко говорила, що 100-ліття «Щедрика» — це настільки визначна дата, що має бути подією року, принаймні у культурному середовищі. Чи стало це подією?

Ірина Душейко: Мені здається, що стало. Ми дуже багато про це говорили і в ефірах, і концерти були, Нацбанк на початку року випустив дуже красиву монету зі «Щедриком». Можливо, треба було більше говорити. Адже «Щедрик» — це не тільки Україна, це світовий масштаб. Він виконується по всьому світу, багато країн вважають його своєю різдвяною колядкою.

Дмитро Тузов: Ви навіть казали різдвяним гімном?

Ірина Душейко: Так.

Дмитро Тузов: Але не скрізь визнають, що це твір українського композитора?

Ірина Душейко: Багато хто просто не знає. Але ми на концертах завжди співаємо «Щедрика», це наша візитна картка.

Дмитро Тузов: Чим зараз живе хорова капела «Дніпро»? Знаю, що півроку тому ви гастролювали по Європі, що з того часу відбувалося?

Ірина Душейко: Дуже багато всього за цей час відбувалось. У нас був надзвичайно цікавий українсько-еквадорський проект — до нас приїжджали диригент і перкусіоніст з Еквадору. Ви тільки уявіть, щоб потрапити до нас, вони облетіли планету. На 2018 рік еквадорці запросили вже нас туди на гастролі, на фестиваль. Дехто вже почав відкладати по 50-60 гривень в день, бо переліт дуже дорогий — від 1000 доларів. Але дуже хочеться вірити, що все вийде, треба мріяти.

Дмитро Тузов: А якісь ближчі маршрути?

Ірина Душейко: Якраз весною, сподіваюсь, будемо у Литві. Це наші побратими — університет у Вільнюсі, які нас підтримали, приїздили у вересні 2014 року. Уявіть собі, після Революції, повним ходом йде війна, а вони не побоялися і приїхали на знак підтримки. Ми разом зробили концерт в госпіталі, вони привезли гроші — віддали їх мамам поранених безпосередньо у руки.

Наталя Соколенко: Наскільки хорове мистецтво популярне у світі?

Ірина Душейко: У Європі і не тільки воно зараз дуже популярне, при кожному університеті є один або два хори, і навіть оркестри. У Польщі, наприклад, вони весь час виступають, роблять фестивалі. У них дуже високий рівень цього аматорського мистецтва. На Філіппінах (здається, що така маленька країна) — я бачила їхній хор у Познані — це таке шоу, у нас тут взагалі нема з чим порівняти. У нас таких професійних хорів нема. Я не могла вірити, що це аматори.

Наталя Соколенко: А що в Україні з хоровим мистецтвом?

Ірина Душейко: В Україні воно, певно, живе завдяки людям, які люблять співати, і волонтерам. Я себе теж можу назвати майже волонтером — це моя улюблена справа, я її ніколи нізащо не кину, але платня як у наших лікарів, вчителів. Хотілося б, щоб це розвивалося.

В Англії, Німеччині люди збираються, наймають диригента, самі орендують приміщення для репетицій, зали, потім продають квитки на концерти. Ми теж до цього йдемо.

Дмитро Тузов: Наскільки активно ви зараз задіяні поза межами великих аудиторій, зараз такий період колядок, щедрівок?

Ірина Душейко: Якщо до нас приходить якесь прохання, запрошення на концерт, то ми, звичайно, йдемо. Наприклад, цієї суботи, 21 січня, у Михайлівському Золотоверхому монастирі буде цікавий проект — з 12 до 15 буде безперервне виконання колядок різними хорами, сольними співаками — це має зайти у Книгу рекордів України.

А кожної середи ми даємо концерти у червоному корпусі університету імені Тараса Шевченка. Початок о 17:00, вхід вільний.

Дмитро Тузов: Що потрібно зробити, щоб якось допомогти хору, щоб він розвивався?

Ірина Душейко: Звичайно, це університет, а університет прив’язаний до країни, до бюджету, а там немає зараз таких статей на культуру. Треба взагалі статтю культури підняти, тому що з цього все починається, а ми її поставили на саму останню сходинку. Якби ми розвивали українську пісню, я навіть про себе зараз кажу — мені дуже соромно, що я ніколи не їздила з хором «Дніпро», наприклад, в Луганськ чи Донецьк виступати. От не було і думки такої, нагоди, може якогось фестивалю.

Поділитися

Може бути цікаво

«Догляд за родиною невидимий, і він переважно на жінках»: як війна впливає на економічну незалежність жінок

«Догляд за родиною невидимий, і він переважно на жінках»: як війна впливає на економічну незалежність жінок

Невдачі й успіхи цього тижня Олімпіади та чи дійсно росіян допустять до Паралімпіади під «триколором»

Невдачі й успіхи цього тижня Олімпіади та чи дійсно росіян допустять до Паралімпіади під «триколором»

Як Росія своєю «освітою» тероризує українських дітей на окупованих територіях

Як Росія своєю «освітою» тероризує українських дітей на окупованих територіях