Краще слова «дисиденти» та «політики» поряд не ставити — Кіпіані

Вахтанг Кіпіані: У своїй книзі я згадую багатьох політиків. У розмовах із деякими дисидентами, які брали участь у відновленні української держави в 1990-1991 роках, звучать такі прізвища, як Кравчук, Горенко, Івашко. Але моя книга не про політиків, а про дисидентів, творців держави. Мене цікавило здебільшого їх співжиття з радянським режимом, участь у боротьбі, перебування в таборах, а не діяльність політиків. Тому краще слово «політики» та слово «дисиденти» поряд не ставити. Бо це люди різного етичного, політичного та громадянського відчуття. Дисидент — це вагоме слово. Ця книга, як кажуть у діаспорі, «нев’янущий вінок на їх могилах». На жаль, більшості героїв цієї книги вже немає.

Євген Савватєєв: Ваші герої — це українці та дисиденти інших радянських республік. Яке інтерв’ю було найскладнішим?

Вахтанг Кіпіані: Це не було складно. Маленькі труднощі забуваються швидко. Звісно, було дуже багато матеріалу, треба було обрати найголовніше. А як обрати найголовніше з чотиригодинного інтерв’ю? Але все це вже минуло. Важливо, що залишається пам’ять про людину.

Єлизавета Цареградська: Як ви уявляєте свого читача?

Вахтанг Кіпіані: У мене таке відчуття, що є дві групи людей, кому це треба. Із одного боку, це певна частина активної молоді. Вони вперше для себе зможуть зануритися в історію людей, які були їхніми ровесниками в момент їхньої активної участі в русі опору. З другого боку, мої читачі — це люди, які були свідками того творення держави. Для них це спогади та, можливо, питання до себе «чому я так не зміг?».

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS