фото ua.depositphotos.com
Гість — психотерапевт когнітивно-поведінкової терапії Євген Пілецький.
Євген Пілецький: Якщо людина постійно постить суто позитивні, відкореговані фотографії, з псевдофілософськими текстами, з нібито ейфорією, надмірною радістю, варто замислитись, чи все у неї так добре. Дослідження соціальних психологів доводять, що кількість або баланс позитивних і негативних подій у нашому житті більш-менш однаковий. Тому, якщо хтось показує тільки одну «фасадну» частину, він не відкривається як особистість, як людина, у якої є все. Це радше соціальна маска, яка показує, яке хороше, приємне, успішне життя. Якщо все позитивно-сонячне, то варто розуміти, що у людини все не так добре.
Технології не стоять на місці, і, скоріше за все, великим бумом будуть технології доповненої реальності, віртуальної реальності, коли відбувається ніби то безпосередній контакт. Ми все одно пов’язані еволюційними узами, коли людство виживало не як окремі особистості, а як цілий вид. Для нас комунікація є однією з основних цінностей. Зараз великі компанії намагаються подолати оце «прокляття смартфону» і шукають технології, які дозволять нам спілкуватися так, як ми звикли це робити еволюційно. Ми все одно намагаємось повернутися до коріння.
При створенні соціальних мереж вважалося, що вони допоможуть подолати кордони, дозволять спілкуватись, обмінюватись думками. Насправді вони утворюють соціальні бульбашки, а не широку платформу для дискусії чи важливих питань. Ми не можемо казати про тотальну самотність, але ми можемо казати про самотність у маленьких мікрогрупах, які фактично стали замкненими бульбашками. У цьому розрізі можемо сказати, що соціальні мережі посприяли нашій відірваності.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS