«Громадське радіо»
29 вересня Верховна Рада України звільнила двадцять дев’ять суддів за «порушення присяги судді». Більшість з них виносили неправосудні рішення у справах Євромайдану.
30 вересня набули чинності зміни до Конституції у частині правосуддя. Про звільнення суддів і судову реформу говоримо з експертом Реанімаційного пакету реформ Маркіяном Галабалою.
В студії працюють журналісти «Громадського радіо» Любомир Ференс та Едуард Лозовий.
Любомир Ференс: З одного боку, це добре, що суддів звільнили, але чи не виглядало це цирком, коли спікер Андрій Парубій сім чи вісім разів виносив на голосування це питання?
Маркіян Галабала: Це не просто комедія, це, на жаль, трагікомедія. Така ситуація склалася через низку обставин. Перше, комітет із забезпечення правосуддя Руслана Князевича з незрозумілих, а може і зі зрозумілих, підстав не виносив в сесійну залу до порядку денного ці питання. Хоча по цих суддях була однозначна позиція — це грубі порушники, не було жодних сумнів, що вони виносили неправосудні рішення.
Друге питання — в залі на початку засідання було зареєстровано 230 депутатів, тобто кворум був. Але чомусь був «індивідуальний підхід» до окремих суддів — «Блок Петра Порошенка» і «Народний Фронт» не хотів голосувати. Депутати висували картки, виходили з зали. Навіть зараз, по статистиці на сайті Верховної Ради можна побачити, що представники коаліційної фракції від БПП і «Народного Фронту» в окремих випадках давали найменше голосів.
В цій ситуації Андрій Парубій опинився між двох вогнів. Якби він закрив засідання, то ті судді, які не набрали необхідної кількості голосів, виявились би виправданими. Ці судді приймали явно, очевидно неправосудні рішення. По ним Тимчасова спеціальна комісія, в якій я працював, провела рік роботи. Потім рішення ТСК ще рік перевірялося у Вищій раді юстиції. І тут «розумні голови» у Верховній Раді вирішують, що ці судді чисті перед суспільством і повинні працювати далі. Це є абсурдність цієї ситуації.
Любомир Ференс: Чи можуть ці судді оскаржити звільнення, бо воно відбулося не за процедурою?
Маркіян Галабала: З формальної точки зору, можна припустити, що були порушення. Але треба оцінювати їх значущість. Я думаю, що в цій ситуації — це дрібні порушення, які в підсумку мало впливатимуть на суть питання. Такі формальні порушення не спростовують вину цих суддів.
Якби ситуацію залишили, як є, то шкоди було б набагато більше — ці судді і далі виносили б неправосудні рішення. Тому, на мою думку, такий ризик виправданий.
Едуард Лозовий: Але якщо вони дійсно подадуть позови про неправомірне звільнення, почнуть давити на ці дрібниці, чи знайдуться у них союзники у ВР, які допоможуть повернутись?
Маркіян Галабала: Їх однозначно чекатиме дуже складна і затяжна процедура. Позиція державних органів у суді завжди виглядає так, що вони не визнають своєї провини. Це будуть затяжні суперечки, до останньої інстанції. Суддям треба буде добитись позитивного рішення. Якщо ні, вони зможуть піти до Європейського суду.
Звісно, якщо буде позитивне рішення національних і Європейського судів про поновлення на роботі, то Парламент мав би скасувати своє рішення. Але за кілька років, в ході судової реформи, самі суди можуть бути реорганізовані. Тому невідомо, чи ці рішення в підсумку можна буде виконати.
Едуард Лозовий: Суддівська реформа, якої так довго чекали, починає втілюватись. Вища рада юстиції зникає, приходить більш повноважна Вища рада правосуддя — що зміниться?
Маркіян Галабала: Справді, Вища рада правосуддя отримує значну кількість додаткових повноважень. Тепер вона відповідає не тільки за формування суддівського корпусу, але й за забезпечення незалежності суддів. Вища рада правосуддя буде надавати дозвіл на затримання суддів, брати участь в законотворенні, і багато іншого.
Проблема в тому, що невідомо, чи зміниться щось в частині дисциплінарних проваджень щодо суддів. Склад поточної Ради не зміниться до 2019 року, згідно перехідних положень. І вона, як працювала, так і буде працювати. Звісно, там оголошені нові вакансії — сподіваємось, що прийдуть нові люди, яким довіряє суспільство.
Любомир Ференс: Чи буде Вища рада правосуддя вільна від політичного впливу?
Маркіян Галабала: Якихось законодавчих новацій, які би передбачали повну незалежність Вищої ради правосуддя від центрів виконавчої і законодавчої гілок влади, не з’явилось. У нас стандартно працює — хто мене призначив, тому я і зобов’язаний. І це, на жаль, гірка реальність.
Едуард Лозовий: На цей перехідний період повноваження призначати суддів залишаються у президента?
Маркіян Галабала: Розробники законопроекту називають цю функцію церемоніальною. Ключову роль у призначенні суддів повинна відігравати Вища рада правосуддя, а президент тільки «освячуватиме». Але ми знаємо, як в наших реаліях діє це освячення.
Може вийти ситуація, що Вища рада правосуддя проведе свою роботу, підготує документи, а в адміністрації президента можуть задавати питання кандидатам. Та сама ситуація, як і з голосуванням про звільнення суддів.
Більше того, є таке, взагалі жахливе положення в новому Законі про судоустрій — для чогось президенту потрібно буде підписувати посвідчення суддів. Виходить, що суддя, маючи таке посвідчення з підписом президента, повинен розуміти, кому він завдячує цим посвідченням.