Теорії змови та вир фантазії про COVID-19 заспокоюють людей — кандидат психологічних наук

Гість: кандидат психологічних наук Ілля Ягіяєв.

Ілля Ягіяєв: В історії ХХ століття були періоди, коли спільнота не могла вижити, якщо люди не приносили в жертву свої інтереси, свій час, власні бажання. Потрібно було виживати всім, наприклад, якщо йшла війна або був голод, то про себе якось не думали, думали про групу, про спільноту, про виживання. Але тоді, коли економіка креативна, коли вимагають, щоб людина була в злагоді з собою, в ситуації благополуччя, це, навпаки стає дисфункційним.

Про те, чому ми боїмося сказати «ні»

Ще одна причина, чому люди бояться говорити «ні», — страх втратити можливість. Можуть запропонувати роботу, кудись поїхати, отримати якісь знання, якийсь проєкт чи щось інше, і людина починає себе картати, що вона чимось не скористалась.

Є межа між егоїзмом, при якому людина забуває про чужі інтереси і не думає про них, і розумність у взаємодії із собою. Все-таки людина, яка нехтує власними інтересами, багато втрачає. Якраз потрібний баланс, або альтруїзм, доведений до абсурду.

Про народжених в Радянському Союзі

Зараз люди, діти, змалечку адаптовані до умов життя, коли треба постійно робити вибір. На відміну від тих, хто жив і соціалізувався у Радянському Союзі, навіть ті, хто народився у 90-х роках. Тоді була епоха відсутності бажаної інформації, можливостей, способів проводити час, тому вони хапались за будь-що, що пропонували. Інакше можна було взагалі лишитись ні з чим. Сьогодні надзвичайно багато можливостей, стимулів, пропозицій, тому людина все-таки мусить якось відокремлювати прийнятні для себе та ті, які непотрібні.

Про пандемію

Навіть у часи пандемії, коли, начебто, ми відчуваємо себе обмеженими у звичних активностях, варто свідомо погоджуватись або відмовлятись. Якщо ви не можете визначитись, цікава вам ця пропозиція або ні, не варто поспішати. Просто візьміть паузу і поміркуйте, треба це робити, чи ні. Буває так, що люди нас щось просять, а ми розуміємо, що відмовити їм важко не тільки через відчуття внутрішньої провини, а й через погані наслідки для самих себе. Ми боїмося, що людина на нас образиться (якщо, наприклад, ідеться про когось вищого за посадою на роботі), або щось погане буде про нас розповідати. У таких ситуаціях особливо важливо не приймати рішення одразу.

Відмова – це свідомий акт. Якщо людина звикла не відмовляти, а потім мучитися, через те, що вона не відмовляє, і в неї немає часу на себе, на роботу, на родину, вона робить вибір автоматично. Для того, щоб він не був автоматичний, треба мати час на міркування, і душевні сили для відмови. Бо якщо ми дійсно звикли бути безвідмовними, то відмова потребує ресурсів.

Про відмову від інформаційного засилля

Люди бажають мати впевненість і контролювати своє життя. У ситуації, коли інформації багато, і жодна з них не дає конкретної відповіді, вони схильні слухати умовних «авторитетів думки». Тобто, якщо офіційна інформація не дає відповіді на усі питання, які цікавлять, шукають неофіційну. І починають поширювати різноманітні «теорії змови», плітки, чутки та оповідки. У людей починає виникати ілюзія розуміння та володіння інформацією, і вони починають відчувати себе спокійніше. Пандемія була новим явищем, і офіційної інформації про неї було занадто мало для того, щоб задовольнити попит. Проте почалося розповсюдження різноманітних фантазій, серед яких кожен знайшов те, що його заспокоїло.

Єдиний спосіб не піддаватися оцьому засиллю фейків — усвідомити цінність офіційної інформації. Цінувати доказовість, цінувати важливість науки, розуміти, що наука – це єдине, що в нас є для пізнання істини. Фейкова інформація, як і «теорії змови», написані таким чином, щоб їх хотілося читати і їм хотілося вірити. Важко від них відмовитися, якщо немає душевного ресурсу.

Якщо ви дійсно хочете розібратися, не можна нашвидкуруч гуглити і щось проглядати одним оком. Імпульсивно людина здатна повірити у все, що завгодно. Треба спеціально сісти, подумати, сформулювати питання, яке вас цікавить, і без поспіху почати вивчати усі його аспекти.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу. 

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS