ТОП-10 обговорюваних тем в українських соцмережах у 2016 році

Керівник аналітичного департаменту Центру контент-аналізу, кандидат наук і соціальних комунікацій Артем Захарченко підбиває підсумки інтернет-року.

Тетяна Трощинська: Що ви побачили в Інтернеті та в соцмережах у 2016 році: що нас хвилювало і як ми це обговорювали?

Артем Захарченко: 2016 рік був дуже показовий. Упродовж цього року ми почали дослідження у форматі медіарозвідки, коли рахуємо спеціальний показник: інтерактивний потенціал для різних новин. Він показує, наскільки активно користувачі взаємодіють з новиною та як вона впливає на них.

Дуже сильно змінилися акценти новин, які обговорювали на початку року, порівняно з тим, що обговорюється тепер. На початку року постійно були новини, пов’язані з політичною кризою, з вимогами реформ. В новинах і в коментарях у Фейсбуку зустрічалися якщо не сподівання, то розрахунок, що можна багато чого змінити.

Березень був піком такої активності. Ми бачимо, що щойно було призначено уряд Гройсмана, керівником Генпрокуратури Юрія Луценка, активність певним чином стишилися. Але було багато різних сподівань.

Багато людей сподівалися на звільнення Надії Савченко з полону, багато хто в економічних колах сподівався, що прийдуть реформатори (на зразок пана Бальчуна), і все запрацює. Було багато інших надій, а якщо не надій, то припущень, що все може бути добре.

Дедалі більше ми говоримо про речі на межі міжнародної політики і військових дій.

І згодом ми бачимо дедалі менше подібного. Наступний пік активності був у червні, але на той час активність була неполітичною. Люди зосередилися на гуманітарних питаннях. Тоді почав окреслюватися тренд, що активна частина суспільства в Фейсбуку зосереджується на обговоренні конфлікту традиційних і модерних цінностей.

Тоді найбільші дискусії почали точитися стосовно прав ЛГБТ, чи потрібно жінкам робити аборти за тими правилами, за якими роблять зараз. У липні, серпні і у вересні був спад активності, в жовтні ми знову помітили жваве обговорення цих речей. Хоча в той час були й різні конфліктні речі в політиці.

Тетяна Трощинська: І це випереджає, наприклад, скандали, пов’язані з так званими плівками Онищенка, інші корупційні речі?

Артем Захарченко: Так. Плівки Онищенка потрапили в рейтинг, але були набагато нижче. Це була критика з боку якогось табору, яка сприймалася з недовірою як щодо Онищенка, так і щодо діючого президента.

Тетяна Трощинська: Чи можемо говорити, що конфлікти, які є новими за сприйняттям, сприймаються емоційніше як важливіші, аніж корупційні та інші історії, які в українському медійному просторі тягнуться десятиліттями?

Артем Захарченко: Якщо говорити про конфлікт традиційних цінностей, він порівняно новий. Люди, які зараз сваряться про права ЛГБТ, стояли по один бік барикад, і між ними не було цих питань. Я не хочу заперечувати потрібність обговорення, але можу говорити, що активна частина суспільства дуже розділена цими дискусіями. Таке враження, що хтось певним чином навмисно стимулює їх. Але поки вони зосереджені в локальному фейсбук-просторі. Коли ці дискусії будуть щотижневою темою Савіка Шустера чи тижневого випуску новин на Інтері, це означатиме, що політики взяли їх на озброєння та вирішили розділяти ними широкі маси суспільства.

Якщо говорити про ТОП-10 новин за 2016 рік з найвищим інтерактивним потенціалом — з найсильнішим впливом на аудиторію, п’ять з них стосується конфлікту традиційних і модерних цінностей (дослідження моделювалося на новинах «Української Правди»):

1. Перспективи індивідуального втеплення будинків.
2. Вилучення документів у Центру протидії корупції.
3. Інтерв’ю Любомира Гузара
4. Новина про розгін ЛГБТ-маршу в Стамбулі
5. Новина про протести щодо абортів у Польщі
6. Марш рівності в Києві (як поліція охоронятиме марш)
7. Пропозиція Парубія зробити візовий режим з Росією.
8. Затримання фігурантів справи Онищенка.
9. Марш рівності у Києві (петиція про заборону).
10. Стаття про «сірих комунальних кардиналів».

Ми проводили своєрідний рейтинг, новини щодо яких персон мали найбільший інтерактивний потенціал. Попередньо ми підбивали підсумки в липні, і тоді нас здивувало, що лідером виявилася Юлія Тимошенко. У фейсбук-аудиторії висловлювались часто критично, хоча частина була різко позитивно налаштована. Набагато нижче були представники діючої влади: Порошено, Гройсман. Тепер ситуація трохи інша:

1. Інтерв’ю з Любомиром Гузаром.
2. Петро Порошенко.
3. Володимир Гройсман.
4. Юлія Тимошенко.
5. Надія Савченко.
6. Дмитро Ярош.
7. Євген Нищук (після скандалу з висловлюванням про генетику. Дослідження Центру контент-аналізу довело, що його розганяли в російських медіа і хвиля пішла звідти)

Далі Юрій Луценко і Арсен Аваков, але показник вже менший.

Василь Шандро: Наскільки репрезентативною є фейсбучна аудиторія?

Артем Захарченко: Ніхто не претендує на те, що ці дані репрезентують всю Україну, але вони репрезентують найактивнішу частину суспільства, в якій зароджуються певні ідеї, яка часто задає тренди. Вона не завжди може вплинути на широку суспільну думку. Але участь в суспільному житті решти людей в багатьох випадках обмежується тільки виборами. І часто на виборах бувають сюрпризи, що проголосували не за тих, хто був на слуху.

Василь Шандро: В Україні соціальні мережі вже взяті на озброєння політиками та їхніми командами?

Артем Захарченко: Досить давно політики оцінили важливість комунікації з цією активною частиною суспільства. Ми давно говорили про так званих «фейсбук-міністрів», які дуже активно висвітлюють свою діяльність і часто пишуть пости.

Війною цікавляться дедалі менше. Раз на місяць про військові дії вистрибує в лідери, але не більше.

Тетяна Трощинська: Як оцінюються міжнародні події: з точки зору національного інтересу України чи залишається тренд, коли це йде через російські джерела?

Артем Захарченко: Цей вплив досі великий. Але в багатьох медіа я бачу якщо не аналітиків, то людей, які можуть читати новини, володіють мовами і перекладають. Мені здається, ситуація потроху виправляється.

Василь Шандро: Очевидно, ми живемо в полоні своїх стрічок, думаємо, що вони подібні всюди, але це, напевно, не так?

Артем Захарченко: Стрічка в різних людей дуже різна. Я кілька разів висловлювався у Фейсбуку категорично проти показових розфрендів — цим ви собі обмежуєте коло отримання інформації. Коли ви вирішили, що хтось висловився не так, розфрендили всіх людей цієї категорії, ви не знаєте, що готує ця категорія. Коли ця частина вирішить, що потрібно нищити і дискримінувати таких, як ви, ви про це не дізнаєтесь.