Три кроки для переходу на електронну систему виборів в Україні

Чи вдасться в Україні ввести систему електронного голосування? У студії Володимир Фльонц, голова ГО «Електронна демократія».

Любомир Ференс: Наскільки вигідним було б для України саме електронне голосування – на прикладі університету Шевченка.

Володимир Фльонц: Ми всі звикли до того, як розвивається цивілізація, звикли користуватись смартфонами, Інтернетом, банківськими картками, вже давно не розглядаємо це як щось неймовірне чи з майбутнього, ми довіряємо цьому свої гроші, платежі, але в сфері демократичних процедур ми ніби застрягли в минулому столітті. Всі способи голосування, виборів, делегування своїх прав залишились на рівні 19, а подекуди і 18 сторіччя. Коли починається розмова про більш сучасні технології голосування, що  дають можливість це робити більш просто – вплоть до голосування з дому, вони значно здешевшують питання виборів і вже не можна буде сказати, що вибори – це дуже дорого. І третє – вони дозволяють побудувати технології голосування (моніторити за процесом підрахунку стає набагато простіше і весь процес стає простіше). Можливо, саме через це вони і блокуються так сильно.

Вікторія Єрмолаєва: Підрахунок – простіше,а як прибрати звідси корупційну складову? Уявімо, я з дому голосую на виборах. Як точно знати, що це саме я зробила?

Способи голосування в нас залишились на рівні 19 сторіччя

Володимир Фльонц: Так само як банк знає, що це саме ви управляєте своїм рахунком. Те, що гіпотетично ви можете передати це право – так само ви можете передати пароль від свого банківського аканту. Від ваших грошей. Ви ж цього не робите? Те, що гіпотетично ваш шеф може стати у вас за спиною і сказати: я подивлюся, як ти проголосувала – теж вирішується дуже просто. Наприклад, естонці це вирішили тим, що дозволили переголосовувати. Тим можеш на роботі проголосувати як шеф просив, прийти додому і проголосувати ще 3, 4 раз, в них інтернет-голосування триває протягом тижня. Навіть якщо в останню секунду твій голос проконтролювали – ти можеш прийти на дільницю – заявити в кабінку і проголосувати класично в папері.

Наша позиція, що ми маємо давати право, а не зобов’язувати людей. Якщо якійсь бабусі з карпатського села важко – вона не довіряє сучасним технологіям – окей, це її право, їй треба забезпечити голосування в кабінці. Якщо ти студент чи сучасна людина, яка щодня користується смартфоном – ось тобі право голосувати набагато простіше.

Любомир Ференс: Ви пробували робити голосування в університеті Шевченка?

Володимир Фльонц: Ми впроваджуємо систему електронного голосування на багатьох рівнях, голосування за громадську раду при МОЗ, НАБУ і зокрема, в університеті Шевченка.

Там ми використали технологію «бюлетень Бісмарка» – це система електронного голосування, в якій ви голосуєте класично на паперовому бюлетені, але сам процес підрахунку повністю автоматизований – завдяки QR-кодам на бюлетені, і найголовніше – доступ за рахунком онлайн – будь-хто може подивитися. Оскільки ми виключаємо людину з процесу підрахунку, ми зможемо поборотися з приказкою «не так важливо, хто голосує, важливо – хто рахує». Ми провели такий експеримент для обрання студентського самоврядування в університеті Шевченка.

Фактично, головною перепоною до електронного голосування є отримання громадянами ID карток з цифровими підписами.

Вікторія Єрмолаєва: Це має бути першим кроком?

Володимир Фльонц: Так. Це нові паспортні картки нового формату, які виглядають як банківська картка чи водійське посвідчення, вони також можуть бути біометричними, містять в собі чіп, там зокрема може бути ваш електронний цифровий підпис, і він є набагато надійшнішим.

Далі – це, безумовно, легалізація цього процесу на рівні виборчого законодавства.

І вже третє – найпростіше в цій історії – розробка IT системи. Приклади в інших країнах вже давно розроблені, і навіть деякі з них відкрито опубліковані, їх можна безкоштовно використовувати. 

Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі або у відеотрансляції.