У Києві відкриється виставка, присвячена Лесю Курбасу

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України та Яра Мистецька Група представляють виставку “Курбас у Києві” про творчість театрального режисера, яка триватиме з 25 лютого до 25 квітня. 

Усі охочі зможуть побачити ескізи костюмів, оригінальні і реконструйовані костюми, макети сценографії, афіші, режисерські екземпляри п’єс з нотатками Курбаса, ноти, документальні фотографії, а також звукозаписи сцен із вистав та зі спогадів сучасників у виконанні акторів. 

У студії подію анонсують Вірляна Ткач, художня керівниця Яра Мистецька Група (Нью-Йорк) та Тетяна Руденко, головна зберігачка Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.

Василь Шандро: Коли, де і що відбуватиметься?

Вірляна Ткач: Наша виставка називається «Курбас у Києві». Вона про роботу режисера Леся Курбаса у Києві, де він створив «Березіль» та «Молодий театр».

Виставка зосереджується на трьох виставах. Я підходжу до цього як театральний режисер, щоб зрозуміти, що робилося у кожній виставі.

Василь Шандро: Чи багато матеріалів, пов’язаних з Курбасом, є у музеї?

Тетяна Руденко: Музей був заснований в 1923 році саме в мистецькому об’єднанні «Березіль», наші перші експонати — ескізи та макети до вистав Курбаса, афіші та фотографії. У нас є унікальні речі: макет до вистави «Джиммі Гіґґінс», створений у 1923 році Вадимом Меллером, а також костюми до вистави «Газ». Буде зроблено реконструкції костюмів, таким чином буде показано шлях від ескізу до костюму.

Василь Шандро: Як ці речі зберігалися при Радянському Союзі?

Тетяна Руденко: Як відомо, з кінця 20-х років в музеях і бібліотеках почали створювати так звані спецфонди. Усе, що стосувалося Курбаса, Винниченка, «Розстріляного відродження» вилучалося з фонду і переписувалося у спецфонд. Так воно зберігалося до 70-х рр.

У 1962 році вже відбувся вечір пам’яті, ім’я Курбаса можна було називати, але наукова праця з документами  відбувалася дуже повільно та обережно, потроху вони переводилися в основний фонд. Музей зробив першу виставку до 100-річчя Курбаса у 1987 році. Але і на той час приїздило Міністерство культури, щоб перевіряти, що сказано про смерть Курбаса і т.д. Наприклад, на той момент вважалося, що Курбас помер в 1942 році, а вже потім відкрилися документи КДБ.

Київ був центром модернізму з 1918 до початку 1920-х років

Вірляна Ткач: Навіть зараз ми випадково знаходимо речі, які були приховані. Ми знайшли «Молодість» в перекладі Курбаса, там було викреслено його ім’я. Може, через це вона і сховалася в бібліотеці, бо не було зазначено імені на першій сторінці. Також знаходяться деякі тексти, де нема перших сторінок — хтось сховав.

Василь Шандро: Що говорили про Курбаса в діаспорі в західному світі? Чи збереглися там архіви?

Вірляна Ткач: Так. Зберігся архів Йосипа Гірняка і Олімпії Добровольської. Я привезла деякі фото з тих вистав, що у них збереглися. Йосип Гірняк написав першу велику статтю англійською ще в 50-х. З неї певною мірою я і почала цікавитися Курбасом.

Коли я приїхала на Фулбрайт, однією з цілей було написати книгу або створити виставку. Спочатку думала про перше, але вирішила, що створити виставку — більш інтерактивно, набагато більше людей побачать її і зрозуміють.

Ми говорили, як складно створити театральну виставку, бо матеріали — лише залишки вистав. Але як це оживити? Я підійшла до цього як режисер. Так само, як оживляєш текст, можна оживити хвилину його відтворення.

Ми прилучили до виставки акторів і аудіозаписи, перш за все, з кількох сцен з «Джиммі Гіґґінс». Тоді стає ясно, як радикально та інноваційно все було. Чим більше ми вивчаємо, як залучаються нові медіа (що є найважливішими в театральному чи мистецькому русі), бачимо, що тут, у Києві, Лесь Курбас це започатковував.

Тетяна Руденко: Митці у тих течіях були сучасними і передовими. Проте глядач не завжди все це розумів. Наприклад, в архіві театру «Березіль» є так звані анкети. Курбас розробив їх для глядачів, у них ставилися типові питання: хто ви за освітою, чи вам сподобалася вистава, що ви зрозуміли. Таким чином вивчали глядача.