facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

У вересні на Громадському радіо вийде в ефір музична програма Дмитра Стойловського

Музичний редактор Громадського радіо Дмитро Стойловський презентує свою музичну програму, що виходитиме на хвилях Громадського радіо вже з вересня

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Дмитро Стойловський: З вересня цього року ми на Громадському радіо плануємо запустити програму про нову українську музику. У цій програмі ми будемо розповідати про новинки, які виходитимуть протягом тижня. Є такі команди, про які важко знайти інформацію, але ми будемо про них розповідати. Це команди, які тільки з’явилися, тільки випустили якісь дебютні альбоми і ці команди не є форматними для багатьох радіостанцій. Тому у цій програмі ми будемо розповідати як про новинки якихось відомих груп, так і про нові гурти.

Андрій Куликов: Дмитро Стойловський, окрім того, що організовує міжпрограмне музичне мовлення на Громадському радіо, ще й веде постійну рубрику «Вибір музичного редактора» у програмі «Пора року». Тепер я радий, що Дмитро буде вести власну музичну програму. Коли ти кажеш «ми», що це означає? Ми як Громадське радіо чи ти і ще хтось?

Дмитро Стойловський: І те, і інше. «Ми» як Громадське радіо, тому що однією з функцій Громадського радіо є просвітницька функція – показувати людям щось нове, і в цьому випадку – розповідати нове про українську музику. Також «ми» – це я та мій співведучий чи співведуча, зараз ми як раз шукаємо таку людину.

Андрій Куликов: І це має бути людина, яка практикує музику?

Дмитро Стойловський: Так, в таких людей є відчуття музики, вони пропускають це через себе, в них є якийсь сласний досвід і з ними цікаво взагалі розмовляти про музику.

Андрій Куликов: Як називатиметься програма?

Дмитро Стойловський: Назва ще у процесі.

Андрій Куликов: Чи визначена вже тривалість та періодичність програми?

Дмитро Стойловський: Так, програма буде виходити раз на тиждень, тривалістю 55 хвилин, тобто звичайна годинна програма.

Андрій Куликов: І скільки приблизно записів ти збираєшся там ставити?

Дмитро Стойловський: Це залежить від кількості пісень, які будуть виходити, а також ми будемо запрошувати музикантів та розмовляти з деякими з них.

Давайте не зациклюватися на якихось класичних виконавцях, а знаходити серед молодих виконавців тих, хто згодом стане класикою

Андрій Куликов: Як ти ставишся до того, що існує так званий радіоформат звучання пісні – 3 хвилини?

Дмитро Стойловський: Це нормально, адже аудиторія радіостанцій завжди різна. Навіть якщо є якась чітка цільова аудиторія, не всім подобається та чи інша композиція, і якщо вона буде лунати 5 хвилин, то людина вимкне приймач або перейде на іншу хвилю. Тому музиканти часто роблять альбомну версію і радіо версію.

Андрій Куликов: Для кого зі слухачів ти будеш робити цю програму?

Дмитро Стойловський: Я не хотів би цільову аудиторію втискати в якісь рамки, тому що мені здається, що всім дуже важливо розмовляти про українську музику і показувати її з різних боків. Звичайно, я розумію, що у кожного продукту є своя цільова аудиторія, без цього ніяк, але давайте не зациклюватися на якихось класичних виконавцях, а знаходити серед молодих виконавців тих, хто згодом стане класикою. І розповідати про це не тільки молодій аудиторії, але й старшому поколінню.

Андрій Куликов: Які ще зміни у музичному наповненні нашого ефіру передбачаються?

Дмитро Стойловський: Окрім нової програми, є ще деякі плани, але зараз я не буду про них говорити, тому що в нас є пілот дуже цікавої музичної програми, яка буде теж про музикантів, але буде відрізнятися від того, що вже є.

У програмі звучали такі пісні: ILLUSION OF CHANGE – AMIGOS, ХМАРНО З ПРОЯСНЕННЯМИ – НЕ РАЙ, КОБЗА – СПІВАЙТЕ РАЗОМ З НАМИ.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі. 

Поділитися

Може бути цікаво

Кому насправді належить влада у Чернігові: інтерв'ю з журналістом

Кому насправді належить влада у Чернігові: інтерв'ю з журналістом

Як одразу два українських культурних феномени здобули визнання від ЮНЕСКО

Як одразу два українських культурних феномени здобули визнання від ЮНЕСКО