Громадське радіо
Ірина Душейко: У Європі люди не пам’ятають своїх пісень, всі нації не пам’ятають. Я не кажу про класику – Бетховен, Бах, наприклад. А що було до цього, які були народні пісні – в них майже це не збереглося. Є буквально декілька застольних, але ж були інші – вони все це втратили. Ніхто цього далі не розвиває. От просто воно втрачено. Національна така риса, цей код, який має бути у кожного.
Дмитро Тузов: У нас відновлюється цей код?
Ірина Душейко: Я думаю, що так. Є молодь, яка цим займається, збором фольклору. Звичайно, треба все це більш поширювати. Тому що більшість молоді нашої все одно дивиться на Захід.
Дмитро Тузов: Хор «Дніпро» – один з найстаріших в Україні, був створений на початку 19 століття при Київському університеті імені Святого Володимира, це наш КНУ ім. Шевченка. Це живий організм, багато людей зі своїми долями. Як живе зараз хор?
Ірина Душейко: Абсолютно живий, змінюється. Хтось дійсно йде, буває, що дійсно людина довго в хорі, потім набуває інших навичок, там танцювати йде. Постійно потрібно навчати людей.
Дмитро Тузов: Наскільки хоровий спів популярний за кордоном?
Ірина Душейко: В Європі навіть, в країнах Балтії взагалі, якщо студент чи дитина не співає в хорі, вважається, що щось з людиною не так. В них дійсно просто багато хорів, у них є національне свято на полі, де всі хори співають свої національні пісні. Це стільки-то тисяч людей співають, танцюють.
Повну версію розмови слухайте у звуковому файлі