Україні треба нейтралізувати Білорусь, — політологиня

Як Україні не стати Сирією? Говоримо про це з політологинею Світланою Машаровською.

Світлана Машаровська: Сирія не так далеко від нас, як нам здається. Є дуже чітка паралель між Україною і Сирією — дуже багато гравців зацікавлені в тому, щоб транзитна держава була підконтрольна тій чи іншій регіональній групі задля транзиту енергоносіїв, регіонального політичного впливу, можливості контролювати місцеві еліти.

Дмитро Тузов: Такі країни обирають за принципом їхньої слабкості?

Світлана Машаровська: Перший фактор стосується внутрішньої слабкості політичних інститутів, громадянського суспільства, неможливості провести нормальний політичний діалог, змінити владу. Другий — геополітичний. Сирія є певним «вузлом», у якому зацікавлені певні гравці у регіоні, такі, як Саудівська Аравія, Катар.

Наталя Соколенко: У Сирії був шанс не стати цим майданчиком?

Світлана Машаровська: Там є страшний і руйнівний фактор релігії, високої народжуваності, низького рівня освіти, нестачі води. Все це спричинило цю масштабну кризу. Це назрівало десятиліттями.

Ми з Сирією є різними за розташуванням, але маємо низку спільних проблем.

При дослідженні сирійської теми стає зрозумілим, що багато того, що росіяни зробили в Україні, спочатку було зроблено в Сирії різними сторонами конфлікту. Не можна проводити паралелі між ІДІЛ та «ДНР», але принцип діяльності схожий.

Окрім протяжного кордону з Росією, у нас є Придністров’я, Білорусь, щодо яких досі немає зовнішньополітичної стратегії, щоб нейтралізувати Білорусь і Придністров’я у можливому майбутньому конфлікті.

Давайте уявимо, що через внутрішню ситуацію в Росії, через зовнішній тиск, зубожіння народу Путін, Кремль, Сурков починають переходити в режим війни, мобілізації.

Страшний досвід сирійських багатьох груп, як не можуть домовитися, — це найстрашніший варіант розвитку подій. Через що зараз у Сирії така величезна кількість проблем і неможливість домовитися? Тому що там є велика кількість неконтрольованих груп. Виникнення таких груп в різних регіонах України — найбільша загроза.

Наталя Соколенко: Як Україні не повторити помилки сирійського народу, сирійського політикуму? У статті на сайті «Тексти.org.ua» ви визначили чотири таких пункти.

Світлана Машаровська: Так.

1. Дуже важливо стримувати будь-який радикалізм, тому що ІДІЛ та інші угрупування зароджувалися як невеликі групи, які сповідували ті чи інші форми радикального ісламу. У нас немає релігійної проблеми, але є інші вияви радикалізму, які можуть запропонувати просте вирішення складних проблем, закликати до майданів. Виникає питання, як впливати на владу під час війни. По-перше, це мирний характер протестів. По-друге, це відрізняти різних діячів, які закликають виходити на акції.
2. Другий пункт — питання УПЦ МП. У зовнішній політиці є поняття «м’яка сила», яке застосовують до культури. Насправді релігія, яку використовує МП, — це м’який спосіб продукування російського впливу в Україні. МП має певні ознаки, які протиставляють себе українській державі. Обгортка — «ми хочемо миру», але за нею ховається «здавайтеся».
3. Треба вирішувати політичні питання політичним шляхом. Влада має чути громадян, а громадяни повинні вміти формулювати вимоги. Влада має представляти інтереси людей. У статті була паралель стосовно алавітів Асада. Це група його одноплемінників, які становили релігійну меншість, були закритою групою. Вони чинили в державі все, що хотіли. Це була одна з причин «вибуху» в державі.  Україна втрималася від більш страшних речей. Мені здається, що спочатку керівництво Росії планувало глибший конфлікт. Цей план не спрацював, але залишається ймовірність, що він буде відтворений. Щоб цього не сталося, потрібно відкручувати гайки доступу в політику інших. Для цього треба зменшити вартість «вхідного квитка» в політику. Зараз його собі дозволити можуть тільки олігархи. Також треба прийняти виборчий закон про відкриті списки.
4. Потрібно практикувати і підсилювати концепцію внутрішньої культурної дипломатії. Це єдина протиотрута проти пропаганди. Ми маємо низку проросійських стереотипів. З ними можна працювати за допомогою маніпуляцій, що приводить в нікуди, або через культуру.

Про зміцнення армії немає пункту, тому що це очевидно.

У переліку не було також двох пунктів, які стосуються регіональної політики.

Це нейтралізація Білорусі. Є різні симптоми того, що буде робити керівництво Білорусі в найближчі роки. Нам потрібно, наприклад, спільний економічний проект. Мова йде не про окупацію Білорусі, а про убезпечення себе від використання території Білорусі, баз, інфраструктури. 

Ще було питання Придністров’я. Нам потрібно підтримувати Молдову у питанні Придністров’я.