«Українська якбитологія»: якою могла бути альтернативна історія України?

У якій країні ми могли б жити, якби трапилося так, а не інакше? Як випадковості впливають на нашу історію? Про це у студії Громадського радіо розповідає автор книжки «Українська якбитологія. Нариси альтернативної історії», журналіст і письменник Дмитро Шурхало. 

Василь Шандро: Українцям притаманний оцей термін «Якби?»

Дмитро Шурхало: Звичайно. У нас історія складна, сьогодення складне і бурхливе. Я дописав книжку тому, що з п’яти нових глав три останні присвячені подіям на Майдані, подіям в Криму, і подіям на Донбасі. Хто бачив Майдан своїми очима розуміє, скільки було непевних ситуацій, і як все могло викрутитись кілька разів в іншу сторону.

Василь Шандро: «Якбитологія» – ваш термін?

Дмитро Шурхало: Так, мій. Українську мову одним словом збагатив.

Василь Шандро: Альтернативна історія, чи можна цю книжку називати таким жанром?

Дмитро Шурхало: Саме цей жанр і є. Я прочитав кілька книжок з альтернативної історії, і він мені дуже сподобався. Цей жанр беруть в близьких до науковості межах, тобто ми змінюємо тільки якийсь епізод, і змінюємо його в межах можливого. Не можна змінювати: якби в Богдана Хмельницького танки були.  Ну не могло б у нього бути танків. Але деякі ситуації у нього справді могли інакше скластися, наприклад, його старший син міг не загинути. Це справді була така випадкова ситуація, коли він загинув, і історія тоді могла б бути справді іншою.

Анастасія Багаліка: Чи до всіх історичних моментів можна застосувати це «якби»?

Дмитро Шурхало: Не до всіх. Я це порівнюю так: коли потяг іде залізницею, то є колія, і потяг або іде нею, або, якщо там сталась якась аварія – він впаде. Але є певні вузлові моменти, станції, де перетинаються різні колії. От таким важелем можна змінити напрям поїзда. Є моменти, коли історія може піти або так, або по-іншому, це називається точками біфуркації.

Василь Шандро: Для чого нам ці альтернативні сюжети, які могли розвинутись?

Дмитро Шурхало: Мені здається, що історія – це те, що було в контексті того, що могло би бути. Аби зрозуміти краще контекст, мені здається, важливо знати, що могло б бути. 

Анастасія Багаліка: Які улюблені точки українців для малювання альтернативної історії?

Дмитро Шурхало: У кожного свої. Ось наприклад, один з останніх розділів, який додався – пов’язаний з Кримом, з подіями жовтня 1920-го року. Це коли Махно вагався, чи йому іти з червоними на черговий союз, чи ні. У нього була дуже складна історія відноси з більшовиками, вони неодноразово оголошували його поза законом. Певно, що він не міг піти в спілку з Врангелем, який тоді в Криму був, але він би міг не піти на союз з більшовиками. Зрештою, йому цей союз пішов боком.

Василь Шандро: Альтернативні сюжети – це ваша фантазія? Чи довелось досліджувати якийсь пазл?

Дмитро Шурхало: Це моя фантазія, але в чітко обмежених мною межах. Ситуація має перевірятися контекстом: якщо б ця подія пішла по-іншому, то як би інші події з нею корелювались? Логіка нікуди не зникає. Змінюється щось мале і дуже реальне, рішення однієї людини. Наприклад, Махно міг так укласти угоду, а міг по-іншому. 

Василь Шандро: Ви починаєте свою книжку з Володимира Великого. Яка там була точка?

Дмитро Шурхало: Володимиру дуже вигідно лягла карта. Тобі були трохи інші уявлення, що таке добре, що таке погано. У імператора Візантії були дуже великі проблеми, і він звернувся до Володимира з проханням. Він попросив про допомогу на будь-яких умовах. Володимир каже: ну давай я одружуся з візантійською принцесою, при чому з багрянородною, тобто яка народилася від батька імператора і матері імператора – це найвищий ступінь легітимності. Якби оця ситуація не вигоріла б Володимиру, то Київська Русь могла б до 14-го століття бути язичницькою. 

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.