Уряд Гройсмана лишився у фарватері даних, але невиконаних обіцянок, — експерт

З політичним експертом Олександром Солонтаєм підбиваємо підсумки 100 днів з призначення на посаду прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана.

Наталя Соколенко: Яку оцінку по 12-бальній системі ви б поставили за роботу прем’єр-міністра?

Олександр Солонтай: 7-8 балів. За ці 100 днів змінився не тільки уряд, а й спікер Парламенту і коаліція у Верховній Раді. Крім того, в опозиції опинилися нові політичні партії. Тобто ми маємо 100 днів нової влади. За цей час уряд Гройсмана взагалі загубився. Ми побачили зміни у Парламенті, широку коаліцію, лінію поведінки президента, а уряд як був залежним від Порошенка, так і залишився від нього залежним. Уряд Гройсмана лишився у фарватері невиконаної програми і даних, але невиконаних обіцянок. Мені дуже сподобався заголовок «100 непомітних днів» у газеті «День».

Олег Білецький: Можливо, ініціативи впроваджені попереднім урядом потребують більше 100 днів на втілення?

Олександр Солонтай: Ініціативи, впроваджені попереднім урядом — одна з найсильніших сторін цього уряду. Так, наприклад, ті міністри, які були в уряді довший час, проявляли себе позитивно і далі. Простий приклад — остання заявка Петренка про те, що скоро українці одружуватимуться ледь не онлайн за кілька годи. Цю реформу адміністративних послуг він розпочав у двох попередніх урядах Яценюка і продовжив в уряді Гройсмана. Міністри, які залишилися, виявилися більш підготовленими і медійно відкритими. Разом з тим, найбільші очікування стосувались нових людей, але вони виявились непомітними.

В будь-який інший час це було б добре, але поняття «100 днів уряду» існує недарма. За ці 100 днів уряд має проявити себе і показати, що він направлений на реформи. Уряд Гройсмана не дав розуміння чітких змін. Єдина реальна перевага цього уряду — заява про пріоритетність реформування інфраструктури.

Так, наприклад, за ці 100 днів запустили швидкісний потяг Київ-Херсон через Миколаїв і лоукост в Одесу, а також спробували відкрити аеропорт в Чернівцях. Разом з тим, в деяких очікуваних місцях індикатори вдалої роботи відсутні. Так, наприклад, в місті Новий Буг було відсутнє транспортне сполучення між Дніпропетровщиною і півднем України. З приходом нового уряду на дорозі державного значення зміни не відбулись.

Наталя Соколенко: Чи буде робота у сфері інфраструктури виконана з гарантіями і за новими тендерними правилами?

Олександр Солонтай: Я не помітив змін у цьому руслі. Це не перший уряд, що підіймає інфраструктурне питання. До речі, в історії України це двадцятий уряд. З одного боку, це свідчить про те, що один за одним уряди не змогли впоратися зі своїми задачами. З іншого боку, для того, щоб зрозуміти, чи впорався уряд, потрібен час. Так, Арсеній Яценюк двічі був прем’єр-міністром, оскільки його команді нібито не вистачило часу. У Гройсмана такого кредиту довіри немає, тому що в руках команди Порошенка сконцентровано все — коаліція, уряд, президенстська вертикаль і вертикаль місцевої влади. Немає жодної можливості заявити про нестачу часу чи владних повноважень.

Наталя Соколенко: Яким є рейтинг Гройсмана?

Олександр Солонтай: Він не здобув за цей час власного рейтингу. Гройсман залишився в тіні Порошенка, а рейтинг Порошенка за цей час впав. Індикатор цього — вибори на 7 місцевих округах 18 липня. «Блок Петра Порошенко» офіційно не виграв на жодному окрузі, неофіційно — виграв на трьох — 2 самовисуванці і 1 кандидат від союзницької політичної партії «Наш край». Таким чином — 3 депутати з 7. Більш того, 2 міністра — міністр палива і енергетики і міністр аграрної політики, не змогли зберегти за своїми кандидатами округи. Це натяк суспільства на незадоволеність партією президента.

Таким чином рейтинг президента падає, а Гройсман не здобув свого рейтингу. Рейтинг — це питання довіри до реформ. Якщо рейтингу і поваги до уряду немає, то можливості провести реформу теж немає.

Олег Білецький: Після сформування Кабміну багато хто говорив про те, що Гройсман має свою політичну партію у Вінниці. Тим не менше він залишається в тіні. Чому так?

Олександр Солонтай: Ця політична партія виграла на Вінниці тільки з тої причини, що владі була необхідна технологія для максимального збору голосів. Збирати голоси під «Блок Петра Порошенка» важкувато. Зрештою, такі технології є у Порошенка є по всій Україні. На місцеві вибори владою було запущено близько 10 локальних, регіональних чи національних проектів. На всеукраїнському рівні цей уряд повністю знаходиться на погоджені орбітою Порошенка. Коли я говорю «вийти з тіні», я в жодному випадку не маю на увазі «стати окремим політичним суб’єктом». Йдеться про те, щоб проявити на практиці ті риси, з якими асоціювався прем’єр.

З чим асоціювався Гройсман до того як стати прем’єр-міністром? Він був спікером Парламенту, віце-прем’єром в уряді Яценюка і міським головою Вінниці. З цього випливають теми житлово-комунального господарства, місцевого самоврядування, адміністративних послуг, господарства й інфраструктури. В деяких питаннях він себе проявив, як от у сфері інфраструктури. В інших темах він залишився непроявленим, це я і називаю «залишився в тіні». Вся його політика була сформована не ним, а його старшими товаришами, зокрема, Порошенком і Адміністрацією президента.

Децентралізація асоціювалась з Гройсманом, оскільки він відповідав за це питання в уряді Яценюка. Що ми бачимо тепер? В останній тиждень перед голосуванням у Парламенті законопроекти, що регулюють цю реформу, хоч і потрапляли в порядок денний, але не ставали пріоритетними.

Наталя Соколенко: Хто консультує прем’єр-міністра? Можливо, це їхній провал?

Олександр Солонтай: У цього все добре з рекламою. Консультантів Гройсмана потрібно розділити на консультантів «що робити» і консультантів «як розказати про те, що ми робимо». Цей уряд відрізняється від попереднього великою кількістю іноземних консультантів, що не займають урядових посад, але консультують уряд стосовно того, що потрібно робити. Іноземні консультанти є настільки публічними, що з’являється відчуття наче вони працюють в уряді. Це означає, що в уряді немає проблеми комунікації. Консультанти, які розповідають про те, що зробив уряд, знаходяться в тіні. Якщо ми ввімкнемо телебачення, ми побачимо, що Гройсман є всюди, тобто він використовує інформаційний ресурс, накопичений Порошенком. З одного боку, це сприяє відкритості і прозорості, з іншого боку, в цьому разі комітети і посадовці мають працювати відповідно.