Уявляєте, в Києві немає жодного джаз-клубу, — піаніст-віртуоз Володимир Соляник

Гості ефіру — джазовий піаніст-віртуоз Володимир Соляник, співачка Вікторія Корженок та авторка формату передвечірок Time for Fun Ольга Зайченко.

Анастасія Багаліка: Що передбачає формат «коло друзів»? Ви будете грати разом з вашими колегами і співаками, з якими співпрацюєте багато років?

Володимир Соляник: Так. Я працюю тільки з друзями та тими людьми, які мене розуміють, яких я розумію. Буде Алекс Фантаєв на барабанах і контрабасист Валентин Корнієнко, з якими я працюю весь час. Завжди краще грати з тими людьми, яких добре знаєш особисто.

Любомир Ференс: У вас в анонсі сказано, що цього вечора буде програма, яка міксує класичний джаз, етно, мейнстрім, блюз та нью-ейдж. Чому саме ця музика буде звучати?

Володимир Соляник: Це умовно. Я не дуже розділяю джаз на стилі.

Анастасія Багаліка: Формат Time for Fun виник з нагоди Євробачення?

Ольга Зайченко: Так, надихнулися не так самим Євробаченням, як цьогорічним слоганом. Святкувати різноманіття найкраще в джазі.

Любомир Ференс: На вашу думку, іноземці прийдуть на концентр? Наскільки джаз є популярним за кордоном у порівнянні з Україною?

Володимир Соляник: Не можна сказати, що джаз популярний в Україні. За кордоном дуже багато і фестивалів, і клубів. У Києві немає жодного джаз-клубу. У столиці найбільшої в Європі країни немає жодного джаз-клубу. У всіх країнах навіть у маленьких містах є 1 — 2 джаз-клуби, там завжди сидять люди. Я маю надію, що іноземці прийдуть, бо джаз — це частина культури кожної цивілізованої країни.

Любомир Ференс: З чим пов’язано те, що джаз в Україні не є популярним?

Володимир Соляник: Традиції. У нас була дуже велика перерва. Джаз не був дуже популярний. Сталася прірва. Слухають те, що бачать по телебаченню. Дуже добре, що зараз стало більше українських пісень та української мови. Те, що показують по телебаченню, складно назвати музикою, це далеке від мистецтва.

Ми з Вікторією викладаємо у Київському інституті музики імені Рейнгольда Глієра. Частина людей, які приходять навчатися, думають, що не повинні вчитися, бо і вони можуть так, як по телебаченню. І вони мають рацію, вони так можуть.

Але є дуже класні молоді музиканти. Це дає нам надію.

Ольга Зайченко: Я думаю, що смаки виховуються. Питання в тому, що пропонувати. Тому ми і пропонуємо слухати різне.

Анастасія Багаліка: Ви брали участь у талант-шоу, музичних конкурсах. Чому?

Вікторія Корженок: Первый мой конкурс был в 2010. Это «Суперзірка». До конкурса я жила в Донецке. Тогда мне захотелось что-то менять в своей жизни, достигать чего-то нового. Конкурс подвернулся под руку. Получилось так, что я победила.

Любомир Ференс: Чи може музикант стати популярним з нуля?

Вікторія Корженок: С нуля сложно достичь высот. Должна быть команда, которая будет работать с человеком. Очень важна реклама, финансирование. Без этого не станешь популярным.

Анастасія Багаліка: Володимире, наскільки вам зараз хочеться зав’язувати нове співробітництво?

Володимир Соляник: Я граю переважно з іноземними музикантами, яких дуже добре знаю. Мені з ними приємно грати. Вони є дуже скромними людьми на відміну від наших. Наші одразу ловлять зірки. З молодими я граю весь час, бо викладаю.

Анастасія Багаліка: Ви говорили, що на Youtube є ваша гра з клавішником Led Zeppelin.

Володимир Соляник: Він приїздив сюди як діджей. Я випадково про це дізнався, ми з ним познайомилися і зіграли. Це було в одному клубі.

Анастасія Багаліка: Більшість ваших концертів відбувається в Україні чи за кордоном?

Володимир Соляник: За кордоном. Там є система, правила гри. У нас немає шоу-бізнесу. Він перевернутий з ніг на голову.

Любомир Ференс: Яка країна найбільш сприятлива для джазу?

Володимир Соляник: Для мене джазова країна № 1 в світі — це Норвегія. Там на це йдуть великі гроші.