В КНУ зникають кафедри, які проіснували 183 роки, — науковиця

Про проблеми сучасної фундаментальної науки в Україні розповідає кандидатка біологічних наук, молодша наукова співробітниця Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, археозоолог Євгенія Яніш.

Сергій Стуканов: Позавчора, 9 листопада, в КНУ просто знищили кафедру зоології та кафедру ботаніки — їх приєднали до інших кафедр?

Євгенія Яніш: Так.

Василь Шандро: Що відбувається з українською наукою, зокрема з тим сегментом, у якому ви працюєте?

Євгенія Яніш: Я би сказала, що останнім часом в Україні йде принципове знищення фундаментальної науки. Люди, які вирішують долю науки в Україні або не розуміють значення саме фундаментальних наук і тоді вони не є фахівцями, тож, як не мене, не можуть вирішувати подальшу долю науки. Або, навпаки, людина все розуміє і тоді виходить, що вона спеціально знищує науку. У нас були протести ще на початку січня — за останній рік, на жаль, скоротилася Академія наук, фактично кожного третього-четвертого спеціаліста звільнили.

Сергій Стуканов: Звільнення пов’язані з браком фінансування?

Євгенія Яніш: Так, за законом фінансування науки мало становити 1,7% від ВВП, а профінансували 0,16%. Зараз фінансування збираються дещо підвищити, але це мізер. Зараз зарплати, у тому числі й у кандидатів наук, дві-три тисячі гривень «брудними». В науці вже давно працюють тільки ентузіасти.

Василь Шандро: В студії «Громадського радіо» ми часто з різними науковцями говоримо про проблеми всередині спільноти загалом та всередині установ зокрема. Одна із думок — про застарілість інфраструктури Академії наук, від керівництва до найменших підрозділів. Очевидно, потрібно щось реформувати. А реформатори пояснюють, що є багато нерентабельних речей. Але чи можемо ми говорити про рентабельність дослідницького напрямку науки? На цьому можна заробляти гроші?

Євгенія Яніш: Можна, але, як правило, саме фундаментальні дослідження довгострокові, тобто неможливо отримати миттєвий результат.

Але те, що сьогодні відбувається в університеті Шевченка якраз аргументують тим, що ці кафедри зоології і ботаніки застарілі. Але це підтверджує лише нерозуміння значення фундаментального напрямку. І на сьогодні, якщо навіть не вистачає коштів, то важко тоді пояснити чому на базі Інституту біології та медицини, в минулому — біологічному факультеті, зробили нові кафедри дієтології і садово-паркового мистецтва.

Сергій Стуканов: Можливо, це пов’язано з тими тенденціями, які властиві сучасній освіті — вона якраз відривається від фундаменталізму і стає більш прикладною? Для того, аби випускати не людей, які знаються на зоології, біології, а які зможуть застосувати свої знання у тому ж садово-парковому господарстві?

Євгенія Яніш: Чому власне «університет» — він дає універсальну освіту. Коли ми вчились на біологічному факультеті, всі вивчали всі розділи. Це абсолютно не урізає ніяких можливостей, в мене є і диплом ландшафтного дизайнера. Але, на жаль, знищуються традиції і школи, які існували протягом 180 років. 90% співробітників нашого Інституту випускники саме кафедри зоології Київського університету.

Василь Шандро: Тобто закривається чи вже закрилась кафедра зоології в університеті Шевченка?

Євгенія Яніш: Її злили з кафедрою екології, але коли одну кафедру приєднують до іншої, звичайно, вже повністю підготувати спеціаліста за цим фахом неможливо, зменшуються години, предмети інші. На кафедрі ботаніки ситуація ще гірша. Їх об’єднали з кафедрою фізіології рослин і це фактично означає те, що в університеті, у флагмані вищої освіти України просто не буде цих напрямків. В інших містах закрили ще раніше.

Ці кафедри проіснували 183 роки. З них фактично починався нинішній Національний університет, тоді це був Університет святого Володимира.

Василь Шандро: Як це відіб’ється на Академії наук і, зокрема, на Інституті зоології, в якому ви працюєте?

Євгенія Яніш: Якщо не буде спеціальності, не будуть йти студенти, не буде аспірантів. Цього року до Інституту, на жаль, не прийшов жодний аспірант.

Василь Шандро: Що ви збираєтесь робити?

Євгенія Яніш: Ми зараз піднімаємо це питання, виносимо на загальне обговорення. Будемо об’єднуватися — всі, хто може захистити науку в будь-якому вигляді.