Про плани щодо відновлення «Мазепа-Фесту» говоримо з Данилом Данилейком і Сергієм Архипчуком.
Ірина Славінська: Що це за фестиваль?
Сергій Архипчук: Якось Микола Кульчицький — голова полтавської «Просвіти», народний депутат Верховної Ради, давній дисидент і мій приятель, сказав: «Чому ми не слухаємо прекрасну українську рок музику? Вона є чи її немає?». Ця думка зависла у повітрі. За кілька тижнів ми зустрілися втрьох з Олександром Євтушенком і подумали, що мусить бути фестиваль, який би давав людям ту сучасну музичну поживу, яка в нас існує. Це було десь у 2002 році.
«Мазепа-Фест» був задуманий давно, ще за часів першої «Червоної рути», як панорама різних жанрів. Згодом ця панорама розширилася до кіно, книжок і філармонійної музики. Це справді була панорама мистецтв.
Андрій Куликов: Якою є саме музична складова?
Данило Даниленко: Чому мені цікаво зробити цей фестиваль? Я, як пан Сергій чи пан Микола, є полтавцем. За роки життя і навчання в Києві я зрозумів, що мене тягне до Полтави. Досвід, який я набув тут, мені хочеться привезти назад в Полтаву з вдячністю. «Мазепа-Фест» виховував молодь. Я також виховувався завдяки цьому фестивалю.
Андрій Куликов: Які позитивні рису у вас заклав «Мазепа-Фест»?
Данило Даниленко: Це було пост-фактом. Скоріше, він надихав, зацікавлював і збуджував. Відчуття українського духу і потужної рок музики, що панувало на фестивалі, вплинуло на те, що я досі слухаю справжню українську музику.
Ірина Славінська: Чому фестиваль названий саме на честь Мазепи?
Сергій Архипчук: В українській історії кожен справжній патріот обов’язково обвішаний різними жупелами і масками. Сам по собі Мазепа унікальний чоловік — справжній велетень й інтелект. Поєднання архаїчної історії з рок музикою було своєрідним інтелектуальним монтажем. Це такий міст між модерном і супер сконденсованою особою, об яку досі ламають зуби історики, політологи і звичайні громадяни.
Через певні негаразди фестиваль мав велику паузу. Важливо розуміти, що «Мазепа-фест» ніколи не був містечковим чи місцевим фестивалем. На перші фестивалі приїжджало дуже багато письменників і митців, котрі приходили за енергією для того, аби нею заразитися і робити щось своє.
Андрій Куликов: Коли їхати на фестиваль?
Данило Даниленко: Ми хочемо, щоб фестиваль тривав 2 дні, але поки з нами погодили 1 день. 23 вересня пройде день Полтави, а 25 вересня на Співочому полі Марусі Чурай відбудеться фестиваль.
Андрій Куликов: Наскільки ви впевнені в тому, що це відбудеться?
Сергій Архипчук: На 100%, оскільки нас підтримує Міністерство молоді і спорту. В нас вже дещо є, над чимось ми працюємо.
Андрій Куликов: Люди можуть подумати, що якщо їм дають гроші, то можна на дурняк приїхати на фестиваль. Це так?
Данило Даниленко: Я музикант. Мій хліб і мій заробіток — це музика, те саме стосується моїх колег. Молодь потрібно привчити до того, що за мистецтво потрібно платити.